Іова Chapter 28

1. «Срібло має жилу початкову, | золото – також місце, де його очищують.

2. Залізо з землі добувають, | розтоплений камінь стає міддю.

3. Людина кладе край пітьмі, | розшукує до крайньої межі | – каміння темне, чорне.

4. Люди з світлом пробивають копальню, | де стопи не залишили пам'яті, | – зависають на далекому відлюдді.

5. Земля, що з неї хліб родиться, | під сподом, мов вогнем, розрита: –

6. місце сафірового каміння | та золотого пороху.

7. Стежки туди не знає хижа птиця, | і око яструба її не бачить.

8. Її не топчуть звірі дикі, | лев по ній не проходить!

9. Людина на кремінь кладе свою руку, | перевертає шкереберть гори.

10. У скелях прорубує рови, | усе дорогоцінне бачить його око.

11. Досліджує джерела рік, | виносить сховане на світло.

12. А мудрість звідкіля береться? | Де розумові місце?

13. Ніяка людина її путі не знає, | і не знайти її в землі живих.

14. Безодня каже: Вона не в мені! | Та й море мовить: Не у мене!

15. Її й за щире золото не придбати, | ані сріблом її не можна оцінити.

16. Її не можна оцінити золотом офірським, | ані оніксом дорогоцінним, ані сафіром.

17. Ні золото, ні скло не можуть порівнятися з нею; | її не виміняти за щирозлотний посуд.

18. А про коралі та кришталь і згадувати нічого! | Здобувати мудрість важче, ніж перли.

19. Їй не рівня топаз етіопський, | ні щирим золотом її не оцінити!

20. Звідкіль, отже, береться мудрість? Де розумові місце?

21. Вона від зору всього живого скрита, | і схована від птиць небесних.

22. Погибель і смерть кажуть: | До наших вух дійшла про неї чутка, –

23. але лиш Бог до неї знає стежку, | він знає її місце.

24. Бо він аж на край світу бачить, | на все, що є під небом, поглядає.

25. Коли він призначав вагу вітрові | і давав міру водам,

26. коли встановлював закон дощеві, | дорогу гуркотові грому, –

27. тоді її угледів, облічив, | усталив її, добре її розслідивши.

28. А людині сказав: Страх перед Господом – це мудрість, | берегтися зла – це розум!»