Іова Chapter 41

1. «Марна була б твоя самовпевненість: | уже самий вигляд його валить на землю.

2. Хіба він не страшний, коли його збудити? Хто може перед ним устоятись?

3. Хто був напав на нього й зоставсь цілим? | Ніхто у цілій піднебесній.

4. Не промовчу й про його члени, | і розповім про його силу незрівнянну.

5. Хто підняв колинебудь перед його одежі? | Хто пройшов крізь його подвійний панцер?

6. Хто відчинив ворота його пащі?! Кругом зубів його страх!

7. Спина його – щитів шереги, | замкнених щільно, мов камінною печаттю.

8. Один до одного пристає тісно, | так, що між ними повітря не проходить.

9. Кожен до кожного щільно прилипає, | вени зрослись докупи нероздільно.

10. Чхне він – аж заблисне,| очі у нього, немов вії світанку,

11. З пельки у нього вилітають смолоскипи, | вискакують огненні іскри.

12. З ніздер у нього дим виходить, | мов з казана, що на вогні парує.

13. Своїм подихом він запалив би вугілля, | з пащі у нього полум'я виходить!

14. У його шиї сидить сила, | поперед нього жах стрибає.

15. М'язи на його тілі грубі; | як натиснути на них, – не подаються.

16. Серце його тверде, мов камінь, | тверде, мов спід у жорнах!

17. Як він устане, на хвилі страх надходить; | морські буруни геть утікають.

18. Меч ударить його й одскочить, | також і копіє, спис та стріла.

19. Залізо йому – солома, | мідь – дерево трухляве.

20. Вистріл з лука не спонукає його до втечі, | каміння з пращі – то йому полова.

21. Ціп йому, мов стеблина, | а свисне спис, то він собі сміється!

22. Під ним – черепки гострі; | неначе борона, проходить по болоті.

23. Під ним, мов у казані, кипить безодня, | йому море, мов горщик на пахощі.

24. По собі він лишає світлу стежку; | глибінь стає, мов голова сива.

25. Рівні він на землі не має, | він створений безстрашним.

26. Він позирає на все гордо: | він цар над усіма гордими звірями!»