Левіт Chapter 7

1. «А ось закон про жертву за відшкодування: пресвята це річ.

2. її заріжуть на тім самім місці, де ріжуть жертву всепалення, кров же розбризкають по жертовнику з усіх боків.

3. Увесь тук від неї треба принести в офіру: і курдюк і сить, що вкриває нутрощі,

4. і обидві нирки з туком, що на них по боках, та чепець, що на печінці, відділивши його зверху від нирок;

5. і священик нехай спалить їх на жертовнику як вогняну жертву Господеві: це жертва за відшкодування.

6. Кожен чоловік зо священиків їстиме її; однак, на святім місці треба її споживати: це пресвята річ.

7. Щодо жертви за гріх і щодо жертви за відшкодування – закон один: вона буде для того священика, хто нею відслужить покуту.

8. Коли ж священик приноситиме чиєсь усепалення, шкура жертви всепалення, що він її приніс, буде йому, священикові.

9. А й усяка офіра, спечена в печі, і все зготовлене на мидниці чи на сковороді, теж буде священикові, що її приносить, – йому буде вона.

10. Однак, усяка офіра, замішана з олією, або суха, буде всім синам Арона, так одному, як і другому.

11. А ось закон про мирну жертву, що приноситиметься Господеві.

12. Коли хтось приносить її на подяку, то воднораз із подячною жертвою принесе прісні коржі, замішані на олії, та прісні ладки, помащені олією, і питльовану муку, приправлену олією, спечену на коржі.

13. Разом із заквашеними хлібцями принесе свій дар, разом із своєю подячною мирною жертвою.

14. З кожної офіри принесе частину як дань Господеві, і вона належатиме священикові, що скроплював кров'ю мирної жертви; йому вона належить.

15. М'ясо з подячної мирної жертви треба їсти в день приносин, нічого не залишаючи з нього до ранку.

16. А якщо чийсь жертво-принос буде обітований або добровільний, то його треба з'їсти в день офірування; другого дня можна ще їсти, що зостанеться;

17. а що залишиться з жертвенного м'яса на третій день, треба спалити на вогні.

18. Коли ж би хтось усе таки їв м'ясо з мирної жертви третього дня, то жертвуючий не здобуде собі ласки, жертва зовсім йому не зачислиться, гидотою стане; а той, хто їв, візьме на себе гріх.

19. Коли якесь м'ясо доторкнеться до чогонебудь нечистого, не можна його їсти, на вогні його треба спалити. А інше м'ясо кожен чистий може їсти.

20. Хто з'їсть м'ясо з мирної жертви, принесеної Господеві, в стані нечистоти, той викоріниться з-поміж людей своїх.

21. А як хтось доторкнеться до будь-чого нечистого, чи нечистої скотини, або якого нечистого повзуна та й з'їсть м'яса з мирної жертви, принесеної Господеві, той буде викорінений з-поміж людей своїх.»

22. І сказав Господь Мойсеєві:

23. «Промов до синів Ізраїля таке: Ніякого туку з вола, чи з вівці, чи з кози не їстимете.

24. Тук із стерва й тук з того, що розірве звір, можна вживати до кожної потреби, їсти ж не смієте його.

25. Хто їстиме сить із скотини, що її можна принести в огняну жертву Господеві, такого викорінять з-поміж людей своїх.

26. Ніякої крови, ні крови з птаства, ні з чотироногих не їстимете, де б ви не мешкали.

27. Кожного, хто їстиме якусь кров, треба викорінити з-поміж людей своїх.»

28. І промовив Господь до Мойсея:

29. «Скажи синам Ізраїля таке: Хто приносить Господеві свою мирну жертву, нехай принесе Господеві свій дар, узятий від мирної своєї жертви.

30. Він нехай подасть власними руками те, що має бути спалене в честь Господа; тук подасть укупі з персами; перса, щоб принести як жертву коливальну перед Господом,

31. а сить священик воскурить на жертовнику; перса ж будуть Аронові й синам його.

32. Праву лопатку теж священикові здасте – як данину з ваших мирних жертв.

33. Вона буде як пайка тому з-поміж Аронових синів, хто принесе кров і сить мирної жертви.

34. Я бо застерігаю собі в синів Ізраїлевих від мирних їхніх жертв груднину коливальної жертви й лопатку жертви возношення та й віддаю їх Аронові, священикові й синам його як вічне їхнє право від синів Ізраїля.»

35. Ось уділ помазання Арона й синів його в жертвах, палених на честь Господа, з дня помазання їх у священики на служіння Господеві,

36. як заповідав Господь синам Ізраїля давати їм з того дня, коли помазав їх; це установа віковічна для їхніх поколінь.

37. Це закон про всепалення, про безкровну офіру, про жертву за гріх, про жертву за відшкодування, про жертву висвячення і про мирну жертву,

38. що заповідав Господь Мойсеєві на Синай-горі, того дня, як велів синам Ізраїля приносити дари Господеві в Синай-пустині.