Іова Chapter 16

1. Заговорив Іов і мовив:

2. «Чув я багато вже такого, | гіркі з вас усіх утішителі!

3. Чи буде край словам на вітер? | Яка біда спонукує тебе відповідати?

4. Я теж базікав би, як ви, | якби ви були на моєму місці. | Я б теж засипав вас словами, | кивав над вами б головою

5. та додавав би вам відваги моїми устами | й не перестав би рухати губами.

6. Та чи я говорю – не притихає біль мій, | чи мовчу – він мене не покидає.

7. Ось і тепер виснажив мене завидющий, | уся його ватага мені допікає.

8. Він устає свідком проти мене, | кидає мені ввічі клеветою.

9. Гнів його рве й лютує проти мене, | він скрегоче на мене зубами. | Противники мої очима блискають на мене,

10. роззявили на мене свою пащу, | у з.іевазі б'ють мене по щоках, | зібравшися на мене разом.

11. Бог видав мене нечестивцям, | у руки безбожникам мене кинув.

12. Я був щасливий, та він струсив мене, | схопив мене за шию і розбив на кавалки, | прицілом собі мене поставив.

13. Стріли його мене навколо оточили, | він прошиває моє нутро без пощади, | він жовч мою на землю розливає.

14. Він пробиває в мені пролом за проломом, | мов велетень, кидається на мене.

15. Веретище я зшив собі на шкіру, | й обличчя своє занурив у порох.

16. Вид мій почервонів від плачу, | на віях моїх тінь смерти, –

17. хоч і нема в руках у мене насильства, | і хоч молитва моя чиста!

18. Земле, не закривай моєї крови,| і хай не буде місця для мого крику.

19. Тепер також на небі є у мене свідок, | мій оборонець на висотах.

20. Думки мої глибокі – мої оборонці, | і око моє ллє до Бога сльози.

21. О, якби чоловік міг правуватись з Богом, | як людський син із своїм ближнім!

22. Іще бо кілька літ, що прийдуть, | і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»