Суддів Chapter 5

1. І заспівала того дня Девора з Вараком, сином Авіноама, примовляючи:

2. “Коли в Ізраїлі волосся запускають, коли народ іде у битву доброхітно, благословіте Господа!

3. Ось слухайте, царі, і ви, князі, вважайте! Я заспіваю Господеві, я воздам хвалу Господеві, Богові Ізраїля.

4. Ой Господи, коли ти рушив був із Сеїру, коли виступив єси з полів едомських, земля здригнулась, небо краплями бризнуло, й хмари ринули водою.

5. Гори стряслись перед обличчям Господнім, отой Синай перед лицем Господа, Бога Ізраїля.

6. За днів Шамгара, сина Аната, за днів Яели дороги опустіли, і подорожні мусіли ходити обхідними стежками.

7. Князі в Ізраїлі перевелися, їх не стало, покіль не встала ти, Деворо, в Ізраїлі не встала матір'ю.

8. Нових богів собі вибирали, і ось війна у брамі. Ледве щита чи списа видно було в Ізраїлі на сорок тисяч!

9. Серце моє до дуків Ізраїля, до доброхітних у народі, – благословіте Господа!

10. Ой ви, що їздите звичайно на ослицях білих, ви, що сідаєте на килимах і ви, що мандруєте шляхами, співайте!

11. Голосніш від лучників, що при водопійлах стада зганяють; там прославлятимуть Господні благодійства, благі діла його оруди в Ізраїлі; тоді Господній люд зійшов до брами.

12. Прокинсь, прокинсь, Деворо! Прокинсь, прокинся, заспівай пісню! Встань Вараче, і веди твоїх бранців, сину Авіноама!

13. Тоді й останні стали немов вельможі, народ Господній став витязем!

14. З Ефраїму спустились у долину, за тобою ж слідкував Веніямин зо своїм народом. З Махіру прийшли полководці, та й від Завулона ті, що держать берла.

15. Князі, що в Іссахарі, з Деворою; і Іссахар такий, як і Варак, у долину кидались вони слідом за ним. Та в загонах Рувима вагалися люди вельми.

16. Чому ти серед кошар розлігся? Щоб слухати серед отар сопілку? Поміж загонами Рувима довго серце вагалось.

17. Гілеад розсівся за Йорданом; а Дан – чого ж він при кораблях перебуває? Ашер сидить при лукомор'ї, при затоках своїх зостався.

18. Завулон же, люд, що на смерть життям своїм важив, і Нафталі на плоскогір'ях країни.

19. Прийшли царі та й заходилися воюватись; зчинили битву царі ханаанські під Танаахом, при Мегіддо-водах, здобичі-срібла не здобули.

20. З неба зчинили битву зорі, з путей своїх ударили проти Сісери.

21. Потік Кішон ухопив їх, потік старовинний, потік Кішон! Благослови, душе моя, силу Господню!

22. Тоді задудніли кінські копита, як гонили-мчали їхні потужні.

23. Кленіть Мероз, сказав ангел Господній, кленіть його мешканців гірко, бо не прийшли на поміч Господеві, на поміч Господеві витязями.

24. Благословенна Яела серед жінок, дружина Хевера, кенія, благословенна серед жінок, що в шатрах.

25. Води прохав, вона ж молока подала, у пишній чаші піднесла сметани.

26. Рукою ж по кілок сягнула, правицею за молотком трударів, та й ударила Сісеру і голову йому пробила, наскрізь пробила, скроню йому прошила.

27. До ніг її він похилився, упав, простягнувся; до ніг її похилився, повалився, -де поточився, там і впав, бездушний.

28. Через вікно, вихилившись, виглядає, мати Сісери дивиться крізь ґрати: Чому загаялась його колісниця, не приходить? Чому забарилися його повози?

29. Найрозумніша з її князівен їй і відповідає, сама до себе стиха промовляє:

30. Певно знайшли, певно паюють здобич: по дівчині, по дві на кожного вояка. Барвисті тканини для Сісери, барвисті гаптовані тканини. По дві гаптованих тканин на шию кожному здобиччю.

31. Так хай загинуть, Господи, всі твої вороги! А ті, що тебе люблять, хай будуть немов сонце, що сходить у повній силі.” – І край мав спокій сорок років.