Іова Chapter 12

1. Заговорив Іов і мовив:

2. «Справді лише ви люди, | і з вами умре мудрість!

3. Є й у мене розум, як у вас, | нічим я від вас не гірший! | Та й хто не знає того?

4. Посмішищем ближнього зробивсь я, | що взиваю до Бога, і він відповідає; | сміховиськом – я праведний, безвинний.

5. Презирство на нещастя! – думає щасливий. | Стусана тому, який спотикнеться!

6. Шатра ж грабіжників спокійні, | і ті, що гнівлять Бога, сидять собі безпечні, | ті, що власну руку мають за бога.

7. Спитай лиш у тварин, вони тебе навчать; | у птиць небесних, і тобі сповістять;

8. або повзунів, вони тебе повчать, | і риби в морі тобі повідають!

9. Хто з усіх них не знає, | що рука Господня все це створила?

10. В його руці душа всього живого, | дихання кожного людського тіла.

11. Хіба не вухо слова розрізняє?

12. У сивоголових – мудрість, | у довголітніх – розум.

13. У нього премудрість і потуга, | у нього рада й розум.

14. Як він зруйнує, ніхто не відбудує; | як замкне когось, ніхто вже не відімкне.

15. Здержить води – все повисихає;| а пустить їх – розбурять землю.

16. У нього сила та обачність; | у нього зведений і зводитель.

17. Він радників босоніж відсилає | і в суддів розум відбирає.

18. Він знімає з царів кайдани | й оперізує їх стан мотуззям.

19. Він відсилає священиків босоніж, | і валить могутніх.

20. Він проречистим рот закриває, | він забирає в старих розум.

21. Він виливає на вельмож презирство | й розпускає пояс сильних.

22. Він виявляє те, що в темряві глибоко скрилось, | виводить смертну тінь на світло.

23. Множить народи і їх губить, | поширює людей, а потім їх нищить.

24. Він відбирає розум у голів краю, | пускає їх блудити в пустині без дороги.

25. І вони бродять помацки у темряві без світла, | і заточуються, немов п'яні.»