Іова Chapter 37

1. «Тому й здрігнулося моє серце | і зрушилось із свого місця!

2. Слухайте, слухайте гомін його голосу | і грюкіт, що з уст його виходить.

3. Під усім небом він його розпросторює, | і блискавка його аж до кінців землі сягає.

4. Позаду нього реве голос; | Бог гримить голосом величним | і блискавиць своїх не зупиняє, | коли лунає голос його.

5. Бог своїм голосом гримить предивно, | творить діла великі, нам незбагненні!

6. Він каже снігові: Падай на землю! | Великим зливам: Лийте чимдуж!

7. Кожній людині кладе печать на руку, | щоб усі, кого створив він, те могли знати.

8. Звір утікає у свій сховок, | сидить у своїх барлогах.

9. З півдня буревій надходить, | є холод із півночі.

10. Від Божого подуву лід береться, | й поверхня вод твердіє.

11. Він хмари вогкістю вантажить, | і оболок розпускає його світло,

12. що колами кружляє | і крутиться згідно з його наміром, | виконуючи все, що він йому накаже, | на овиді земного кругу;

13. воно виконує його волю чи то як кару, | чи як милосердя.

14. Слухай же це, Іове! | Стань і роздумуй про дивні діла Божі.

15. Чи знаєш, як Бог їм повеліває, | як його хмара блискає світлом?

16. Чи розумієш рівновагу хмари, | чудні діла Найзвершенішого у знанні?

17. Коли нагріється твоя одежа, | коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, –

18. чи міг би ти з ним нап'ясти небо | тверде, мов дзеркало, вилите?

19. Навчи нас, що маємо йому сказати, | і не сперечатимемось більш, бо справа темна.

20. Чи буде йому звіщено, як я говорю? | Чи як хто скаже що, дійде до нього?

21. Та й тепер не видно було світла, | хмари його затьмили, | але повіяв вітер і їх геть розвіяв,

22. і надійшло з півночі золотисте сяйво. | Навкруги Бога страшна велич!

23. Всесильний! Не можем його осягнути! | Великий силою і правом, | повний правоти – не утискає.

24. Тому й бояться його люди, | він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі.»