Псалми Chapter 109

1. хору. Псалом. Давида.

2. Бо губи грішні й лукаві вони на мене розпустили, брехливим язиком зо мною говорили;

3. і словами ненависти мене обступили, зо мною воювали без причини.

4. За любов мою вони зо мною ворогують; я ж молюся.

5. Зло за добро навалюють на мене і ненависть замість любови.

6. Пусти лукавого до нього, і обвинуватель хай стоїть праворуч нього.

7. Як стане на суді, хай вийде винуватий; і його молитва хай йому за гріх буде.

8. Віку свого хай не звікує, уряд його хай візьме інший.

9. Сини його хай стануть сиротами, а його жінка – удовою.

10. Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, нехай повиганяють їх з їхніх хат-пусток.

11. Нехай лихвар загарбає все, що той має, і чужі нехай розграбують його працю.

12. Нехай ніхто над ним не має милосердя, ніхто нехай не милує його сиріток.

13. Потомство його нехай згине, у другім поколінні ім'я їхнє хай буде стерте.

14. Хай перед Господом згадається провина його предків, гріх матері його нехай не затреться, –

15. хай будуть перед Господом назавжди, щоб він міг знищити з землі їхню пам'ять.

16. За те, що він не мав на думці чинити милосердя, але переслідував нужденного та злиденного, і розбитого серцем готовий був убити.

17. Любив прокляття: хай же спаде на нього! Благословення не хотів: хай же відійде від нього!

18. Нехай одягнеться, немов одежею, прокляттям, хай увійде, мов вода, у його нутро і, як олива, в його кості!

19. Нехай йому буде, немов одежа, що його вкриває, неначе пояс, що ним він підперізується завжди.

20. Така від Господа нехай буде заплата тим, що мене обвинувачують і що на мене зле говорять.

21. Ти ж Господи, о Боже, чини зо мною ради твого імени! Спаси мене, бо добра твоя милість,

22. бо я недужий та бідний, і серце моє зранене в моїх грудях.

23. Неначе тінь, що похилилась, я зникаю: неначе сарану мене стрясають.

24. Коліна в мене хитаються від посту тіло моє змарніло без жиру.

25. Сміховиськом для них я зробився; вони, побачивши мене, кивають головою.

26. Поможи мені, о Господи, мій Боже! Спаси мене по твоєму милосердю!

27. Щоб вони знали, що то твоя рука що ти, Господи, оте вчинив.

28. Нехай собі кленуть, а ти благослови! Встануть вони й осоромляться, а слуга твій буде радіти.

29. Противників моїх хай поб'є сором, нехай огорнуться, немов плащем, власною ганьбою.

30. Я буду вельми дякувати Господеві моїми устами, хвалитиму його між багатьма.

31. Бо він стояв праворуч бідака, щоб урятувати його від тих, що хочуть засудити його душу.