Приповідки Chapter 16

1. Людина робить задуми в серці, | але від Господа – відповідь язика.

2. Усі дороги людини чисті в очах власних, | Господь же розцінює духа.

3. Здайся на Господа у твоїх справах, | і задуми твої здійсняться.

4. Усе зробив Господь для власної мети, | ба навіть грішника – на день лиха.

5. Осоружний Господеві – кожен гордий серцем; | такий напевне кари не уникне.

6. Милосердям і правдою покутується гріх, | а острахом Господнім ухиляється зло.

7. Коли вчинки людини Господеві милі, | то він і ворогів його мирить з ним.

8. Ліпше трохи з правдою, | ніж з кривдою прибутки великі.

9. Серце людське обмірковує дорогу, | та Господь управляє його кроком.

10. В царя на устах – вирок; | на суді уста його не помиляться.

11. Вага й терези належать Господеві: | всі важки в мішку – його робота.

12. Огидно для царів зло чинити, | бо правдою стоїть престол їхній твердо.

13. Уста правдиві цареві довподоби; | він любить того, хто говорить правду.

14. Шал царський – вістун смерти, | та мудрий чоловік його утихомирить.

15. В ясному обличчі царя – життя; | і його ласка, немов дощ весняний.

16. Ліпше, ніж золото, придбати мудрість; | краще набути розум, аніж срібло.

17. Путь праведних – від зла відступити; | душу свою збереже, хто на путь свою вважає.

18. Погибелі передує гординя, | падінню ж – бундючний дух.

19. Ліпше бути тихим із смиренними, | ніде з гордими ділити здобич.

20. Хто вважає на слово, той знаходить добро; | хто покладається на Господа, той щасливий.

21. Розумним назвуть того, хто мудрий серцем; | ласкавість уст дає наука.

22. Розум – джерело життя тим, хто його має, | а дурнота – безумних кара.

23. Серце мудрого його уста навчає, | і губам його додає знання.

24. Приємна мова – стільник меду, | солодощі для душі, і лік для тіла.

25. Бувають путі, що здаються простими, | але кінець їх – дорога смерти.

26. Голод працівника працює для нього; | бо його рот примушує до того.

27. Негідник коїть лихо, | і на губах у нього мов вогонь гарячий.

28. Лукавий чоловік сіє незгоду, | а донощик приятелів розділює.

29. Насильник зводить сусіда свого, | і веде його на путь недобру.

30. Хто мружить очі, той хитрощі має на думці; | а хто закусує губи, той зла накоїв.

31. Сиве волосся – вінок чести: | його знаходять на праведній дорозі.

32. Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець, | і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто.

33. У пазуху кидають жереб, | але від Господа залежить вирок.