Діяння Апостолів Chapter 22

1. «Мужі брати й батьки! Послухайте тепер мою оборону перед вами.»

2. Почувши, що він до них говорить єврейською мовою, вони ще більше притихли.

3. І він промовив: «Я – юдей, родом з Тарсу в Кілікії, але вихований у цім місті при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону та ревнитель Бога, як і ви всі сьогодні.

4. Я переслідував путь цю аж до смерти, кидаючи в кайдани та запроторюючи в тюрми чоловіків і жінок;

5. як і первосвященик може мені бути свідком і вся старшина; я навіть брав від них листи до братів у Дамаску й ішов туди, щоб привести і тих, які там були, зв'язаними в Єрусалим, щоб їх покарати.

6. І сталося, як я був у дорозі й наближався до Дамаску, десь опівдні, зненацька велике світло з неба засяяло навкруг мене;

7. я повалився на землю і почув голос, що казав до мене: Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш?

8. А я озвався: Хто ти, Господи? Він же сказав до мене: Я – Ісус Назарянин, що його ти переслідуєш.

9. Ті ж, що були зо мною, бачили світло, та не розуміли того, що говорив до мене.

10. Я спитав: Що мені, Господи, робити? Господь сказав до мене: Встань, іди в Дамаск; там тобі скажуть усе, що тобі постановлено робити.

11. Коли ж я від сяйва того світла не бачив, ті, що були зо мною, повели мене за руку, і я прибув до Дамаску.

12. А був там якийсь Ананія, чоловік побожний за законом, доброї слави в усіх місцевих юдеїв.

13. Він прийшов до мене і, приступивши близько, сказав мені: Савле брате, прозри! І я тієї хвилини глянув на нього.

14. А він мовив: Бог батьків наших тебе наперед призначив спізнати його волю, бачити Праведника й чути з його уст голос;

15. бо будеш перед усіма людьми йому свідком того, що ти чув і бачив.

16. Чому ж іще зволікаєш? Встань, охристися та обмий твої гріхи, призвавши його ім'я.

17. І сталося зо мною, як я повернувсь у Єрусалим і молився у храмі: я потрапив у захоплення.

18. І я побачив його, який до мене мовив: Спішись, вийди швидко з Єрусалиму, бо вони не приймуть твого свідоцтва про мене.

19. А я сказав: Господи, та вони добре знають, що я кидав у в'язниці та бив по синагогах тих, що вірують у тебе.

20. А коли лилась кров Стефана, твого свідка, то і я сам стояв при тому й похваляв тих, що його вбивали, і стеріг їхню одежу.

21. Та він до мене мовив: Іди, бо я пошлю тебе до поган далеко.»

22. І слухали вони його аж до цього слова, а потім зняли свій голос, кажучи: «Геть із землі такого! Йому не жити!»

23. І як вони кричали та одежею жбурляли й кидали в повітря порох,

24. тисяцький звелів увести його в твердиню і наказав бичами його допитати, щоб дізнатись, чого вони на нього так кричали.

25. А як вони його простягнули лід ременями, Павло сказав до сотника, що стояв: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»

26. Почувши це сотник, пішов до тисяцького й доніс, кажучи: «(Вважай), що наміряєшся робити, бо цей чоловік – римський громадянин.»

27. І прийшов до Павла тисяцький та й питає: «Скажи мені, чи ти римлянин?» А він: «Так!»

28. Тоді тисяцький сказав: «Я за великі гроші здобув це громадянство.» А Павло мовив: «А я в ньому народився.»

29. І зараз відступили від нього ті, що хотіли робити над ним допит; та й тисяцький злякався, довідавшися, що то був римський громадянин і що він його зв'язав.

30. Наступного дня, бажаючи довідатися достеменно, в чому юдеї його винуватять, він зняв з нього кайдани і звелів зібратися первосвященикам і всій раді, і привівши Павла, поставив його перед ними.