Діяння Апостолів Chapter 26

1. Агриппа ж сказав до Павла: «Дозволяється тобі про себе говорити.» Тоді Павло, простягши руку, розпочав свою оборону.

2. «Царю Аґриппо! Вважаю себе щасливим, що сьогодні маю виправдатись перед тобою від усього того, в чому юдеї мене винуватять,

3. – особливо ж тому, що знаєш усі звичаї юдейські та їхні спірні питання. Тому я прошу вислухати мене терпляче.

4. Моє життя змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї.

5. Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найсуворішою сектою нашої віри – фарисеєм.

6. Та й нині мене судять за надію на обітницю, що була батькам нашим дана Богом;

7. (обітницю), якої дванадцять поколінь наших, уночі і вдень з витривалістю Богові служивши, надіються осягти. За цю надію, царю, мене юдеї винуватять.

8. Чому вважається у вас за неймовірне, що Бог воскрешає мертвих?

9. Справді, і я гадав, що треба мені було багато діяти проти імени Ісуса Назарянина,

10. – що я і робив у Єрусалимі. Сам я багато святих позамикав був у в'язницях, одержавши від первосвящеників на те владу; а коли їх убивали, я давав проти них свій голос.

11. І часто, по всіх синагогах караючи їх, я примушував їх хулити й у несамовитій люті переслідував їх ген по далеких містах.

12. Отак, ідучи в Дамаск з уповноваженням та відпорученням первосвящеників,

13. у дорозі опівдні, царю, я побачив з неба світло понад сяйво сонця, що опромінило навкруги мене й тих, що йшли зо мною.

14. Усі ми попадали на землю, я ж почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш? Трудно тобі проти рожна бити ногою.»

15. А я озвався: «Господи, хто ти?» Господь же сказав: «Я – Ісус, якого ти переслідуєш.

16. Але встань і підведись на ноги: на це бо я тобі з'явився, щоб вибрати тебе слугою й свідком видіння, в якому ти мене бачив, і тих, в яких тобі ще з'явлюся.

17. Я визволю тебе від народу та від поган, до яких я тебе посилаю,

18. щоб їм відкрити очі, щоб вони повернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога, та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і спадщину між освяченими.

19. Тому, царю Аґриппо, я не був неслухняний небесному видінню,

20. а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, а також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога та й чинили діла, достойні покаяння.

21. За це юдеї, схопивши мене в храмі, хотіли роздерти.

22. Але, одержавши від Бога допомогу, я по цей день стою і свідчу малим і великим, нічого не кажучи, крім того, що Мойсей і пророки говорили, що має наступити:

23. що Христос має страждати, і що він перший, воскресши з мертвих, має проповідувати світло народові й поганам.»

24. Коли ж він так боронився, Фест мовив голосом сильним: «Сходиш з глузду, Павле! Велика наука приводить тебе до божевілля.»

25. А Павло озвався: «Я не зійшов з глузду, велебний Фесте, а слова правди й розуму говорю.

26. Знає бо про те цар, до якого я з відвагою говорю, певний, що нічого з цього від нього не втаїлося, бо це не в закутку діялося.

27. Чи віруєш, царю Аґриппо, у пророків? Знаю, що віруєш.»

28. Агриппа ж до Павла: «Ще трохи, і ти мене переконаєш стати християнином!»

29. А Павло: «Чи трохи, чи багато, я молив би Бога, щоб не лише ти, а всі, що нині це чують, стали такими, як і я, – без оцих кайданів.»

30. Встав же цар і правитель, Верніка й ті, що сиділи з ними,

31. і відійшли набік та розмовляли між собою: «Цей чоловік – казали – не зробив нічого, гідного смерти чи кайданів.»

32. Аґриппа ж сказав до Феста: «Цього чоловіка можна було б відпустити, якби він не покликався на кесаря.»