Діяння Апостолів Chapter 9

1. Савло, іще дихаючи погрозою та вбивством на Господніх учнів, прийшов до архиєрея

2. і попросив у нього листів у Дамаск до синаног, щоб, коли знайде якихнебудь чоловіків та жінок, що тримаються цього визнання, привести їх зв'язаними в Єрусалим.

3. Коли ж він був у дорозі й наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба,

4. і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: «Савле, Савле! Чого мене переслідуєш?»

5. Він запитав: «Хто ти, Господи?» А той: «Я – Ісус, що його ти переслідуєш.

6. Встань же, та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити.»

7. А мужі, що йшли з ним, стояли онімілі з дива, бо вони чули голос, але не бачили нікого.

8. Встав Савло з землі, і хоч очі його були відкриті, не бачив він нічого. Тож узяли його за руку і ввели у Дамаск.

9. Був він там три дні невидючим; не їв і не пив нічого.

10. А був у Дамаску один учень, на ім'я Ананія. Господь сказав до нього у видінні: «Ананіє!» Той озвався: «Ось я, Господи.»

11. Тоді Господь до нього: «Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла, на ім'я Тарсянина: он він молиться.»

12. І бачив (Савло) у видінні чоловіка, на ім'я Ананія, як він увійшов і поклав на нього руки, щоб прозрів знову.

13. Ананія ж відповів: «Господи, чув я від багатьох про того чоловіка, скільки він зла заподіяв твоїм святим в Єрусалимі.

14. Та й тут він має владу від архиєреїв в'язати всіх, що прикликають твоє ім'я.»

15. Але Господь сказав до нього: «Іди, бо він для мене вибране знаряддя, щоб занести моє ім'я перед поган, царів, і синів Ізраїля.

16. Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за моє ім'я.»

17. Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: «Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з'явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом.»

18. І вмить немов луска з очей йому впала, і він прозрів знову, і зараз же христився.

19. Потім прийняв поживу та покріпився на силах. І перебув кілька днів з учнями, які були в Дамаску;

20. і зараз же почав по синагогах проповідувати Ісуса, що він – Син Божий.

21. Усі, що чули, дивувались і казали: «Чи це не той, що в Єрусалимі лютував проти тих, які це ім'я призивають, та й що сюди прибув на те, щоб зв'язаними їх вести до архиєреїв?»

22. А Савло дедалі дужчав і бентежив юдеїв, які мешкали в Дамаску, доводячи, що цей (Ісус) – Христос.

23. Як минуло доволі часу, юдеї змовилися, щоб його вбити,

24. але Савло довідався про їхню змову. День і ніч чатували вони при воротях, щоби його вбити.

25. Та учні взяли його вночі й по мурі спустили в коші.

26. Прибувши ж у Єрусалим, він пробував пристати до учнів, та всі його боялися, не віривши, що він учень.

27. Тоді Варнава взяв його, привів до апостолів і розповів їм, як він у дорозі бачив Господа і що говорив до нього, і як він проповідував відважно в Дамаску ім'я Ісуса.

28. І він був з ними, виходячи і входячи до Єрусалиму та проповідуючи сміливо ім'я Господнє;

29. а й розмовляв і змагався з гелленістами, однак вони намагались його вбити.

30. Брати ж, довідавшись про те, відвели його в Кесарію і вислали в Тарс.

31. Отож, Церква по всій Юдеї, Галилеї і Самарії мала спокій; будуючись і ходячи в Господнім страсі, наповнялася вона втіхою Святого Духа.

32. І сталося, що Петро, обходячи всі усюди, прибув і до святих, що мешкали в Лідді.

33. Там він знайшов одного чоловіка, на ім'я Еней, що лежав на ліжку вісім років і був паралітик.

34. Петро сказав до нього: «Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!» І вмить той підвівся.

35. І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа.

36. Була ж у Яффі одна учениця, на ім'я Тавита, що значить у перекладі Дорка (Сарна). Вона була повна добрих діл та милостині, що чинила.

37. І сталося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили її і поклали в горниці.

38. А що Лідда лежить близько Яффи, учні, почувши, що Петро там, послали двох чоловіків з просьбою до нього: «Не отягайся прийти аж до нас!»

39. Петро негайно рушив з ними. І як прийшов, вони його повели наверх у горницю, де всі вдови оточили його з плачем, показуючи йому туніки й плащі, що їх робила Дорка, бувши з ними.

40. Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла.

41. Він же подав їй руку та й підвів її і, прикликавши святих та вдів, поставив її живою.

42. Довідалась про це вся Яффа, і багато повірило в Господа.

43. Доволі днів Петро перебув у Яффі в одного гарбаря Симона.