1 Корінтян Chapter 4

1. Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих.

2. Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний.

3. Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський; ба й сам себе я не суджу.

4. Бо я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий. Хто мене судить – це Господь.

5. Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога.

6. А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса – заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: «Нічого понад те, що написано»; щоб ви не неслись гордо один над одного проти іншого.

7. Хто бо тебе вирізняє? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?

8. Ви вже наситилися! Вже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали!

9. Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям.

10. Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж – міцні; ви славні, ми ж без чести.

11. До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі; нас б'ють, і ми скитаємось.

12. Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо;

13. нас ганьблять, а ми з любов'ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі.

14. Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум.

15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі.

16. Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.

17. Власне, тому я і послав вам Тимотея, мою улюблену і вірну в Господі дитину; він нагадає вам мої в Христі дороги, як я навчаю скрізь у кожній Церкві.

18. Деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас уже більше.

19. Але я незабаром до вас прийду, коли Господня на те воля, і спізнаю не слова загорділих, а й силу.

20. Бо царство Боже не у слові, а в силі.

21. Що ви хочете? Щоб я прийшов до вас із палицею, – чи з любов'ю та духом лагідности?