Діяння Апостолів Chapter 15

1. Тим часом деякі, що прийшли з Юдеї, навчали братів: «Коли ви не обріжетеся за звичаєм Мойсея, не зможете спастися.»

2. По чималій суперечці та змаганні Павла і Варнави з ними, вирішено, щоб Павло і Варнава, і деякі інші з них, пішли в цій справі в Єрусалим до апостолів і старших.

3. Тож вони, виряджені Церквою, проходили через Фінікію і Самарію, розповідаючи про навернення поган, і чинили всім братам велику радість.

4. Прибувши ж у Єрусалим, вони були прийняті Церквою, апостолами та старшими й оповіли, що Бог зробив через них.

5. Та деякі з секти фарисеїв, що були увірували, встали, кажучи, що треба їх обрізати та наказати, щоб берегли закон Мойсея.

6. От і зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.

7. По довгій суперечці встав Петро і до них промовив: «Мужі брати! Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово Євангелії й увірували.

8. І серцевідець Бог засвідчив їм, давши їм Святого Духа, як і нам,

9. і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою серця їхні.

10. Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ані ми не здоліли нести?

11. А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті.»

12. Затихла вся громада й почала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що їх Бог учинив був через них між поганами.

13. А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене!

14. Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-поміж них народ для імени його.

15. З тим згоджуються і слова пророків, як написано:

16. А після цього я повернуся і відбудую намет Давида занепалий; я його руїну відбудую і знов його поставлю,

17. щоб решта людей Господа шукала, і всі народи, на яких призване ім'я моє, – каже Господь, що чинить це,

18. йому відоме споконвіку.

19. Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога,

20. але їм приписати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від задушеного та від крови.

21. Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи.»

22. Тоді апостоли і старші разом з усією Церквою схвалили вибрати кількох з-між себе і послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, мужів-проводирів поміж братами.

23. Вони написали і доручили через них ось що: «Апостоли і старші, брати ваші, братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії, привіт!

24. Через те, що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, потурбували вас словами та схвилювали ваші душі,

25. то ми й постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом,

26. людьми, що душі свої віддали за ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

27. Отож, ми вислали вам Юду й Силу, і вони усно викладуть те саме.

28. Подобалось бо Святому Духові й нам ніякого більше не складати на вас тягару, крім цього необхідного:

29. стримуватися від ідоложертвенного м'яса, крови, душенини та розпусти. Ви добре зробите, коли будете берегтися цього. Будьте здорові.»

30. Висланці ж прийшли в Антіохію і, скликавши громаду, доручили листа,

31. а вони, прочитавши його, зраділи тією втіхою.

32. Юда та Сила, які й самі були пророки, втішили і скріпили братів частим словом.

33. По деякім часі брати відпустили їх у мирі до тих, що їх вислали.

34. Сила задумав зостатися там.

35. Павло ж з Варнавою лишилися в Антіохії, де вони з багатьма іншими навчали та звіщали слово Господнє.

36. По кількох днях Павло промовив до Варнави: «Повернімось і відвідаймо братів у кожному місті в яких ми були звіщали Господнє слово, щоб довідатися, як маються.»

37. А Варнава хотів узяти з собою і Йоана, прозваного Марком.

38. Та Павло вважав ліпше не брати з собою того, хто відлучився від них у Памфілії і не пішов був з ними на роботу.

39. І виникла гостра суперечка, так, що вони розстались. Варнава взяв із собою Марка й відплив до Кіпру.

40. А Павло, вибравши Силу, рушив у дорогу, переданий братами Господній благодаті.

41. І проходив він через Сирію та Кілікію, зміцняючи Церкви.