Іова Chapter 9

1. Заговорив Іов і мовив:

2. «Правда! Я знаю, що воно так; | та й як би чоловік міг бути | справедливим перед Богом?

3. Коли б він захотів на прю з ним стати, | на тисячу ні разу йому не відповів би.

4. Він мудрий серцем і силою могутній; | хто проти нього коли вперся й зостався цілим?

5. Він переносить гори, і вони не знають, | в своєму гніві їх перевертає.

6. Зрушує землю з її місця, | й її стовпи стрясаються.

7. Він велить сонцю, і воно не сходить; | кладе печать на звізди.

8. Він небеса нап'яв, сам він; | він ходить по морських висотах.

9. Він створив Віз, Косарів, | Квочку і Комори Півдня.

10. Він творить діла великі, незбагненні | і чудеса без ліку!

11. Як пройде попри мене, я не побачу, | як промайне, я не помічу.

12. Як він щось забере, хто йому заборонить? | Хто йому скаже: Що чиниш?

13. Бог не одвертає свого гніву; | під ним лежать помічники Рагава!

14. Де вже мені йому відповідати | та проти нього слова підбирати?

15. Я хоч би й правий був, не озвався б, | а радше милосердя в судді мого благав би.

16. Коли б я і покликав, і він озвався, | я не повірив би, що він мій голос слухає.

17. Він, що торощить мене в хуртовині | і множить без причини мої рани, –

18. він не дає мені й відідхнути | так насичує мене гіркотою.

19. Коли йдеться про силу, він могутній! | Коли про суд, хто сміє його позивати?

20. Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об'явлю себе невинним, мене обвинуватять.

21. Невинний я? Я й сам не знаю! | Життя моє мені нінащо.

22. Тому й кажу: Усе одно | безвинного й грішника він губить.

23. А коли бич зненацька убиває, | з невинного розпуки він сміється.

24. Коли якусь країну віддано в руки лиходія, | обличчя її правителів він закриває. | Як же не він – хто інший?

25. І мчать мої дні від гінця швидше, | біжать, щастя не бачать.

26. Линуть, мов чайки з очерету, | неначе яструб, що падає на здобич.

27. Як я скажу собі: Забуду мою скаргу, | скину хмурий вид, розвеселюся! –

28. то я тремчу перед усіма муками моїми, | бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.

29. Коли ж я винуватий, | чому маю томитися надармо?

30. Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,

31. навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько, | мною гидилась би моя одежа.

32. Бо він не людина, як я, | щоб я міг йому відповісти: | Ходімо на суд разом!

33. Немає посередника між нами, | що поклав би на нас обох свою руку,

34. що відвернув би свій бич від мене, | щоб страх його не лякав мене більше.

35. Однак я говоритиму; я його не боюся, | бо не такий я перед самим собою.»