Єзекиїла Chapter 33

1. Надійшло до мене таке слово Господнє:

2. «Сину чоловічий! Промов до твоїх земляків і скажи їм: Коли я пошлю меч на якусь землю, а люди тієї землі візьмуть із-між себе чоловіка та й поставлять його за вартового в себе,

3. і він побачить меч, що йде на землю, та й затрубить у трубу й остереже людей,

4. і коли хтось почує звук труби, але не зважатиме на нього, і меч надійде і його захопить, – то кров його упаде на його голову.

5. Він чув звук труби, але не зважав на нього: кров його буде на ньому. Той же, хто зважав, урятував життя своє.

6. Коли ж вартовий побачить меч і не затрубить у трубу, і люди не будуть остережені, і прийде меч та й забере в когось із них життя, то той умре за свою провину, але (відповідальности за) кров його я буду вимагати з руки вартового.

7. Отже, й тебе, сину чоловічий, поставив я вартовим над домом Ізраїля, щоб ти, як почуєш з моїх уст слово, остеріг їх від мене.

8. Коли я скажу безбожникові: Безбожнику, ти вмреш! – і ти не скажеш нічого, щоб відвернути безбожника від його поведінки, то він, безбожник, умре за свою провину, але (відповіді за) кров його я буду вимагати від тебе.

9. Коли ж ти остеріг безбожника, щоб він відвернувсь від своєї поведінки, і він від неї не відвернувся, то він умре за свою провину, а ти врятував свою душу.

10. Ти ж, сину чоловічий, скажи домові Ізраїля: Ви все говорите: Проступки наші і гріхи наші тяжать над нами, і ми через них гинемо. Як нам жити?

11. Скажи їм: Клянусь, як от живу я, – слово Господа Бога, – я не бажаю смерти грішника; бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив. Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки! Чому б вам умирати, доме Ізраїля?

12. Ти ж, сину чоловічий, промов до твоїх земляків: Праведність праведного не врятує його, коли він провиниться, і безбожність безбожного не пошкодить йому, коли він навернеться від своєї безбожности. Праведник, коли згрішить, не зможе залишитися живим за свою праведність.

13. Коли я скажу праведникові: Ти будеш жити, – а він, поклавшись на свою праведність, заходиться чинити зло, то йому не згадаються усі його праведні учинки, і він помре за зло, яке чинив.

14. А коли я скажу безбожникові: Ти мусиш умерти! – він же навернеться від своїх гріхів і почне чинити суд і справедливість,

15. зверне заставу, віддасть награбоване, ходитиме в законах, що ведуть до життя, зла більше не буде чинити, – то він напевне не вмре, – він житиме.

16. Ні одного гріха, які вчинив, йому не згадають більше: він почав творити суд і справедливість, і буде жити.

17. А твої земляки говорять: Не по правді чинить Господь, – тим часом як самі вони чинять не по правді.

18. Коли праведник відвернеться від своєї праведности й заходиться чинити зло, він за те вмре.

19. А коли безбожник навернеться від своїх гріхів і стане чинити суд і справедливість, то він за те буде жити.

20. А ви говорите: Не по правді чинить Господь! Я судитиму вас, доме Ізраїля, кожного за його вчинками.»

21. Дванадцятого року, п'ятого дня десятого місяця нашого вислання, прибув до мене один утікач із Єрусалиму і звістив: Узято місто!

22. Та ще ввечорі напередодні перед приходом утікача найшла була на мене рука Господня, розтуливши мені уста саме, як той уранці прибув був до мене. Уста мої розтулились, і я не був більше німим.

23. І надійшло до мене таке слово Господнє:

24. «Сину чоловічий! Мешканці тих руїн на Ізраїльській землі мовлять ось яке: Авраам був один і одержав цю землю в посілість, а нас багато: тож нам належиться земля в посілість.

25. Отже, скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров'ю, підводите очі ваші на бовванів і проливаєте кров, – та й хочете одержати в посілість землю?

26. Ви спираєтесь на ваші мечі, коїте гидоти, знечещуєте один у одного жінок, – та й хочете одержати в посілість землю?

27. Ось як маєш їм сказати: Так говорить Господь Бог: Клянусь, як от живу я! Ті, що живуть у руїнах, поляжуть від меча; тих, що на полі, віддам на здобич звірю; а ті, що по твердинях та печерах, помруть від чуми,

28. Я зроблю країну безлюдною пустинею, і прийде кінець її гордій могутності. Гори Ізраїля лежатимуть пустинею, ніхто не буде більше ними проходити.

29. І взнають, що я – Господь, як зроблю країну безлюдною пустинею, за всі їхні гидоти, що вони коїли.

30. Щождо тебе, сину чоловічий, то ось твої земляки розмовляють про тебе попід мурами та в дверях коло домів у себе; один до одного, і брат до брата кажуть: Ходім, послухаймо, яке слово вийшло від Господа!

31. І вони приходять до тебе гуртом і сідають перед тобою – люд мій! – і слухають твої слова, але не виконують їх. Брехня в них на устах, серце їх уганяє за наживою.

32. І ось ти в них, мов співак забавний, що має гарний голос ще й на струнах доладу перебирає. Вони слухають твоє слово, але не виконують його.

33. А як воно справдиться, -ба воно вже й справджується, – тоді зрозуміють, що між ними був пророк.»