Єремії Chapter 49

1. Про аммоніїв. Так говорить Господь: «Хіба в Ізраїля синів немає? Хіба нема спадкоємців у нього? Чому Мілком загарбав Гада, і його народ у його містах розсівся?

2. Тому надійдуть дні, – слово Господнє, – і в Раббі синів Аммона залунає крик воєнний, і вона стане купою розвалин, а дочки її будуть спалені пожежею. Тоді Ізраїль заволодіє тими, які ним володіли, – слово Господнє.

3. Заголоси ж, Хешбоне, бо надійшов спустошник, здійміте крик, дочки Рабби, підперізуйтесь веретищем, плачте й блукайте з нарізами на шкірі, бо Мілком піде в неволю, а з ним його священики й князі.

4. Чого пишаєшся долинами, родючою низиною твоєю, дочко зрадлива? Надієшся на твої скарби й кажеш: Хто сміє виступити проти мене?

5. Ось я пошлю на тебе страх з усіх твоїх околиць, – слово Господа, Бога сил. Порозганяють вас, кожного куди попало, і нікому буде втікачів збирати.

6. Але потім я зміню долю аммоніїв, – слово Господнє.»

7. Про Едома: Так говорить Господь сил: «Невже нема більш мудрости в Темані? Чи то не стало ради у розумних? Хіба їхня мудрість заникла?

8. Втікайте, не оглядайтеся, сховайтеся глибоко у печерах, о мешканці деданські, бо хочу навести погибель на Ісава, – час його кари!

9. Коли до тебе прийдуть виноград збирати, не лишиться на них ані грона, коли вночі вломляться злодії, награбують скільки захочуть.

10. Я бо до нитки обберу Ісава, я сховище його відкрию, він не сховається вже більше. Вигублене буде його потомство і його брати, і його сусіди, – та й його самого більш не буде.

11. Лиши твоїх сиріт, я буду їх живити, і твої вдови нехай на мене уповають.»

12. Так бо говорить Господь: «Ось і ті, яким би не належалося пити чашу, мусіли її пити, а ти б то не мав бути караний? Ні, не уникнеш кари! Мусиш пити!

13. Бо я клянуся самим собою, – слово Господнє, – що Боцра стане острахом, сміховищем, дивовижею й прокляттям, а всі його міста поробляться вічною руїною.

14. Я почув від Господа вістку, гінця вже послано поміж народи: Збирайтеся, ідіть на нього, готуйтеся до бою!

15. Ось бо зроблю тебе малим між народами, погордженим серед людей.

16. Грізна постава твоя й твоє горде серце тебе завели в оману, тебе, що живеш у розщілинах скалистих, що дряпаєшся гірськими шпилями. Бо хоч би ти, немов орел, звив собі гніздо високо, я й звідти тебе скину, – слово Господнє.

17. Едом стане пустинею; хто переходитиме попри нього, вжахнеться й тільки посвистуватиме, дивившись на його рани.

18. Як по зруйнуванні Содому й Гомори й сусідніх міст, – слово Господнє, – ніхто не буде більше там жити й ніяка людина в нім не оселиться.

19. Ось він, неначе лев, виходить із чагарів йорданських на зелені луки. Але умить я прожену його звідти і поставлю там мого вибранця. Бо хто мені рівня? Хто мене на суд покличе? Та й де той пастир, що встоявся б проти мене?»

20. Тому слухайте Господню постанову, що він ухвалив проти Едома, і задуми, що він намислив проти мешканців Теману: навіть найменших із отари геть потягнуть, над тим здивується їхнє пасовисько.

21. Від гуку їхнього падіння земля стрясеться, а відгомін їхнього крику чути буде аж до Червоного моря.

22. Ось він орлом здіймається й ширяє, і над Боцрою розпускає свої крила, і серце витязів едомських буде тоді, мов серце жінки-породіллі.

23. Про Дамаск: «Окрилися соромом Хамат і Арад, почувши сумну вістку. Вони хвилюються, як море, стривожені, й заспокоїтись не можуть.

24. Зомлів Дамаск і кинувся навтіки, його огорнув страх, схопили його болі й муки, мов породіллю.

25. Який полишений той славний город, те радісне місто!

26. Тому поляже на майданах його юнацтво й всі його вояки загинуть того часу, – слово Господа сил.

27. Я розкладу вогонь попід дамаськими мурами, він пожере палати Бен-Гадада.»

28. Про Кедар і про царства Хацору, що завоював Навуходоносор, цар вавилонський, так говорить Господь: «Уставайте, рушайте на Кедар, руйнуйте синів Сходу!

29. Шатра й овець їхніх позабирайте, опони для шатер і все начиння. Возьміте собі їхніх верблюдів, кричіте проти них: Страх з усіх боків!

30. Біжіте, втікайте швидко, ховайтеся глибоко, о мешканці Хацору, – слово Господнє! Навуходоносор бо, цар вавилонський, взяв постанову й задум проти вас намислив.

31. Уставайте, рушайте проти самовпевненого народу, що живе безпечно, – слово Господнє, – що не має ні дверей, ані засувів, що живе відлюдно.

32. Верблюди їхні зробляться лупом, здобиччю – численні їхні отари. Я їх розсію по всіх вітрах, – отих, що голять собі скроні; з усіх боків я наведу на них погибель, – слово Господнє.

33. І зробиться Хацор леговищем шакалів, пустинею навіки. Ніхто не буде більш там жити, ніяка людина в нім не оселиться.»

34. Слово, що надійшло до пророка Єремії про Елам на початку царювання Седекії, царя юдейського.

35. Так говорить Господь сил: «Ось я зломлю лук Елама, стрижень його потуги.

36. Я наведу на Елама чотири вітри з чотирьох сторін неба. Я їх розвію по всіх тих вітрах, і не буде такого народу, до якого б не зайшли вигнані еламії.

37. Нашлю на еламіїв страх перед їхніми ворогами й перед тими, що пантрують на їхню душу, і наведу на них лихо й палкий гнів мій, – слово Господнє. Я пошлю меч слідом за ними, аж доки не винищу їх дощенту.

38. Я поставлю мій престол в Еламі і вигублю його царя та князів, – слово Господнє.

39. Але в майбутньому я зміню долю Елама», – слово Господнє.