Єремії Chapter 13

1. І так сказав мені Господь: «Іди, купи собі льняний пояс і підпережи ним собі крижі, та в воду не клади його.»

2. І купив я пояс, як заповів Господь, і підперезав собі крижі.

3. І надійшло слово Господнє до мене вдруге:

4. «Візьми пояс, що купив єси, що на крижах у тебе, встань та й піди на Ефрат і сховай його там у щілині в скелі.»

5. Пішов я та й сховав його на Ефраті, як заповідав мені Господь.

6. Як же уплило чимало часу, сказав мені Господь: «Піди на Ефрат і візьми звідти пояс, що я заповідав тобі сховати там.»

7. Пішов я на Ефрат, розшукав і взяв пояс з того місця, де його сховав був, і ось – пояс зогнив і став непридатним.

8. І надійшло до мене таке слово Господнє:

9. «Так говорить Господь: Отак я знищу гординю Юди й велику гординю Єрусалиму.

10. Цей злий народ, що не хоче слухати моїх слів, що ходить за своїм запеклим серцем і біжить слідом за іншими богами, щоб їм служити й перед ними ниць припадати, стане таким, як цей пояс, ні до чого не придатний.

11. Бо як пояс прилягає чоловікові до стану, так я пригорнув до себе ввесь дім Ізраїля і дім Юди, – слово Господнє, – щоб вони були моїм народом і славою моєю, і хвалою моєю, і окрасою моєю; та вони не послухалися.

12. Оце ж промов до них це слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Кожний глечик наповниться вином. Коли ж тобі відкажуть: Хіба ж ми не знаємо, що кожний глечик наповнюють вином? –

13. ти їм скажеш: Так говорить Господь: Ось я сповню вином аж до перепою всіх мешканців цієї землі і царів, що сидять на Давидовім престолі, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму;

14. і порозбиваю одного об одного, батьків і синів укупі, – слово Господнє! Не помилую, не змилосерджусь і не пожалую – геть вигублю їх.»

15. Слухайте й уважайте та не зносьтеся гордо, бо це Господь говорить.

16. Воздайте Господеві, Богові вашому, за його величчю, заки ще не стемніло й заки ще ноги ваші не спотикаються по горах у сутінку. Ви чекаєте світла, та він його на тьму оберне, темряву з нього вчинить.

17. Коли ж не послухаєте цього, душа моя потай оплакуватиме гординю вашу; вона буде плакати гірко, очі мої у сльозах розпливуться, бо займуть у полон стадо Господнє.

18. Промовте до царя й до цариці: «Сядьте низенько, бо впав з голови вашої вінець вашої слави.

19. Міста на півдні позамикані, й нікому їх відчинити. Увесь Юда пішов на вигнання, – вигнання цілковите.»

20. Зведи, Єрусалиме, твої очі й подивися на тих, що йдуть із півночі. Де стадо, що було тобі віддане, ті пишні твої вівці?

21. Що скажеш, як настановить старшувати над тобою твоїх коханців, яких ти сама принадила до себе? Чи не схоплять тебе болі, як жінку, що породжує?

22. І коли скажеш у твоєму серці: За що мені таке судилось? – за превелику твою беззаконність піднято тобі поли та оголено твої ноги.

23. Хіба може чорношкірий перемінити свою шкіру або леопард -плями свої? Отак і ви, – чи зможете добро чинити, звикши зло робити?

24. «Я їх порозвіваю, мов полову, що її розвіває вітер із пустині.

25. Такий твій жереб, частка, призначена тобі від мене, – слово Господнє – бо ти мене забула й звірилась на неправду.

26. Я ж сам закину твою нижню одіж на твоє обличчя, що й сором твій буде видно.

27. Твої перелюби, твоє яріння, твоя зухвала розпуста! По пагорбах і в полі бачив я твої гидоти. Горе тобі, Єрусалиме! Очиститись не хочеш. Докіль ще будеш зволікати?»