Йоіл Chapter 1

1. Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.

2. Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?

3. Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші – своїм дітям, а їхні діти – дальшому родові.

4. Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.

5. Прокиньтесь, п'яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.

6. Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього – зуби левині, ікла у нього – як у левиці.

7. Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, – лиш галузки її біліють.

8. Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.

9. Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.

10. Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.

11. Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!

12. І виноградна лоза висхла, смоківниця зів'яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня – всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.

13. Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв.

14. Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:

15. «О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.

16. Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?

17. Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів'яло збіжжя.

18. Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!

19. До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум'я всі дерева у полі.

20. Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.