Єремії Chapter 31

1. «Того часу, – слово Господнє, -я буду Богом усім Ізраїлевим родам, а вони будуть моїм народом.»

2. Так говорить Господь: «Народ, що зберігся від меча, знайшов ласку у пустині. Ізраїль іде до спочинку свого.

3. Господь йому здалека з'явився: Я полюбив тебе відвічною любов'ю, тим і зберіг для тебе мою ласку.

4. Я знову тебе відбудую, і будеш відновлена, ізраїльська дівице. Знову хизуватимешся бубнами своїми й виступатимеш у веселім хороводі,

5. знову виноградників насадиш по горбах самарійських. Ті, що їх понасаджують, самі й збирати будуть.

6. Настане час, коли вартові будуть гукати по горах ефраїмських: Устаньте, та ходімо на Сіон до Господа, Бога нашого!»

7. Так бо говорить Господь: «Співайте радісно про Якова, вознесіте першого з-поміж народів! Хваліте голосно й промовляйте: Господь урятував народ свій, Ізраїля останок!

8. Ось я їх приведу з північної країни та й позбираю їх із крайсвіту. Між ними сліпий і кривий буде, вагітна й породілля разом. Великою громадою вони сюди повернуться.

9. З плачем вийшли вони, а я приведу їх утішених. До водяних потоків поведу їх, дорогою рівною, де не спотикнуться. Бо я – Ізраїлеві батько, й Ефраїм – мій перворідний.

10. Ось слухайте, народи, – слово Господнє, – оповістіть далеким островам, скажіте: Той, який Ізраїля розсіяв, його збирає й зберігає як пастир своє стадо.

11. Бо Господь викупив Якова, вирятував з рук того, хто дужчий від нього.

12. І прийдуть і веселитимуться на височині сіонській, збігатимуться на Господні блага – пшеницю, вино й олію, – та до ягнят і до худоби; душа їхня буде, немов сад, напоєний водою, вони не клопотатимуться більше.

13. Тоді дівиця звеселиться у хороводі, а з нею юнаки та й старші. Я оберну печаль їхню на радість, утішу й звеселю їх по печалі їхній.

14. Душу священиків поживлю ситтю, народ мій насититься благом, – слово Господнє.»

15. Так говорить Господь: «У Рамі чути голосіння, лемент, гірке ридання: Рахиль плаче за дітьми своїми, розважитись не хоче, бо їх уже немає.»

16. Так говорить Господь: «Годі тобі вже ридати та голосити, хай очі твої сліз не проливають! Є бо нагорода за біль твій, – слово Господнє, – вони повернуться з ворожої країни.

17. Є ще надія для потомства твого, – слово Господнє, – діти твої повернуться у свої границі.

18. Чую я, чую стогін Ефраїма: Ти покарав мене, і я прийняв кару, мов той бичок неосвоєний; поверни мене, і я повернуся, ти бо – Господь, Бог мій.

19. Бо після того, як я відвернувся, я розкаявсь; і після того, як я схаменувся, то бив себе по стегнах. Я соромився й стидався, бо носив наругу юнацтва мого.

20. Чи не дорогий же в мене син Ефраїм? Чи не люба ж він дитина в мене, що кожного разу, як погрожу йому, всетаки згадую про нього? Тому зворушується супроти нього моє серце, і я зглянусь на нього, – слово Господнє.

21. Постав собі дороговкази, стовпи повкопуй. Зважай добре на дорогу, на путь, що ним ходила єси, – повертайся, Ізраїлева діво, повертайся у міста твої.

22. Докіль тобі блукати, зрадлива дочко? Господь бо сотворив нове на землі: жінка шукає чоловіка!»

23. Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Ще й ці слова говоритимуть у землі Юдейській та по її містах, коли я зміню їхню долю: Нехай Господь тебе благословить, осідку справедливости, горо святая! –

24. І оселиться на ній Юда вкупі зо своїми всіма містами, хлібороби й ті, що за стадами ходять.

25. Бо я напою душу спрагнену й насичу кожну втомлену душу.»

26. Тут я прокинувся і подивився, і сон мій був мені солодкий.

27. «Ось прийдуть дні, – слово Господнє, – і я засію дім Ізраїля і дім Юди насінням людським і насінням скоту.

28. І як пильно я назирав за ними, щоб викорінити й зруйнувати, щоб розвалити й погубити та засмутити, так пильнуватиму, щоб їх відбудувати й насадити, – слово Господнє.

29. За тих часів не говоритимуть більше: Батьки їли зелений виноград, а на зубах у синів оскома!

30. Ні, кожний вмиратиме за свою провину. Кожен, хто їстиме зелений виноград, той й оскому на зубах матиме.

31. Ось прийдуть дні, – слово Господнє, – і я створю з домом Ізраїля та з домом Юди новий завіт.

32. Не такий завіт, який я заключив з їхніми батьками, коли взяв був їх за руку, щоб вивести з Єгипетського краю. Завіт той – мій завіт! – вони його зламали, хоч я був їхнім Владикою, – слово Господнє.

33. Ні, ось який завіт я створю з домом Ізраїля після тих днів, – слово Господнє: Вкладу закон мій у їхнє нутро і напишу його у них на серці. Я буду їхнім Богом, вони ж моїм народом.

34. Не буде більш один одного навчати, чи брат брата свого, казавши: Спізнайте Господа! Усі бо вони будуть мене знати, від найменшого й до найбільшого між ними, – слово Господнє, – я бо прощу їхню провину, гріха їхнього не згадуватиму більше.»

35. Так говорить Господь, який дав сонце, аби вдень світило, місяць і зорі, аби вночі світили, який підіймає море, аж ревуть його хвилі, -Господь сил його бо ім'я.

36. «Якщо закони ці колись передо мною захитаються, – слово Господнє, – тоді потомки Ізраїля перестануть бути передо мною народом повіки.»

37. Так говорить Господь: «Коли можна виміряти вгорі небо або дослідити внизу земні основи, то й я відкину ціле потомство Ізраїля за все те, що вони чинили, – слово Господнє.»

38. Ось прийдуть дні, – слово Господнє, – і відбудують знову це місто для Господа від Хананел-башти до Наріжних воріт.

39. І простягнуть знову землемірний шнур прямо до пагорба Гарев, а потім звернуть до Гоа.

40. І вся долина, з трупами й з попелом, і всі поля до Кедрон-потоку, до рогу Кінської брами на сході – будуть святі Господеві. Не повалять їх більше, ні не зруйнують повіки.