Приповідки Chapter 18

1. Хто відокремлюється, той шукає власного бажання | й кепкує з усякої розумної поради.

2. Дурний у розумі не кохається, | він лише свій дотеп виявляє.

3. Із злом приходить і погорда, | а з ганьбою й сором.

4. Глибокі води – слова уст людини; | струмок розливний, мудрости джерельце.

5. Воно не добре – вважати на особу злого, | щоб праведника на суді скривдити.

6. Уста безумного ведуть до сварки, | і губи його викликають удари.

7. Уста безумного – його руїна; | губи його – сіть на його душу.

8. Слова донощика неначе ласощі, | які до самого споду в животі доходять.

9. Недбалий у своїй роботі | – руїнника брат рідний.

10. Ім'я Господнє – міцна башта: | праведник утече до неї – і безпечний.

11. Багатого достатки – його місто-твердиня, | і, на його думку, як стіна висока.

12. Перед погибіллю бундючиться людське серце, | а перед славою – покора.

13. Хто, не вислухавши, відповідає, | дурнота на того й сором.

14. Дух людини підтримує її в недузі, | а дух прибитий хто може перенести?

15. Серце розумного знання здобуває, | і вухо мудрих шукає науки.

16. Дарунок людини розширює йому дорогу, | і до вельмож його доводить.

17. Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; | та надійде його сусід і його перевіряє.

18. Жереб закінчує спори | й вирішує між могутніми.

19. Уражений брат – немов місто-твердиня, | і чвари – немов засуви в замку.

20. Плодом уст людини наповнюється його нутро, | і він насичується здобутком губ своїх.

21. Смерть і життя – у владі язика; | хто його любить, той плоди його їстиме.

22. Хто знайшов жінку, знайшов добро велике | й від Господа одержав ласку.

23. Бідний благально говорить, | а багатий відказує жорстоко.

24. Бувають приятелі на погибель; | але буває друг від брата прихильніший.