Єремії Chapter 5

1. Пройдіть лишень вулицями Єрусалиму, розгляньтесь добре та й розпитайтесь; шукайте по його майданах, чи знайдете кого, що суд чинив би, що шукав би правди, – і я йому прощу.

2. Хоч вони й кажуть: Як жив Господь! – та все ж клянуться вони неправдиво.

3. О Господи, чи ж твої очі не шукають правди? Ти бив їх, та їм неначе б і не боліло; ти вигубив їх, але вони зреклися науки. Обличчя їхні стали твердішими за камінь, не бажають вони навертатись.

4. Я думав собі: Вони, напевно, люди прості, вони дурні, бо путі Господньої не знають, – закону свого Бога.

5. Піду ж я до знатних та розмовлюся з ними, вони бо путь Господню відають та й закон свого Бога. Але вони всі разом ярмо поламали, вужівки розірвали.

6. Тим то й б'є їх лев із лісу, з степу вовк їх нищить, леопард на їхні міста чигає, роздирає хто б з них не вийшов, бо їхніх переступів сила, і відступництвам їхнім міри немає.

7. «Ради чого б я мав тобі простити? Діти твої мене покинули й присягаються лжебогами. Коли я ситив їх, вони перелюби чинили й купами юрмились коло дому блудниці.

8. Вони, немов коні годовані, жеребці гарячі, іржуть – кожний до сусіда жінки.

9. Тож не маю за те їх покарати? -слово Господнє. Чи ж народові, як оцей, не відплачу я?

10. Вилазьте на його мури і руйнуйте, – та не дощенту! Усуньте його парості, бо вони не Господні.

11. Бо дім Ізраїля і дім Юди тяжко мене зрадили», – слово Господнє.

12. Вони Господа відцурались і мовляли: «Таж його немає! І не поб'є нас лихо, і не побачимо ні меча, ні голоднечі.

13. Пророки стануть, немов вітер, і слова в них немає. Нехай так станеться з ними!»

14. Тому Господь сил так говорить: «За те, що висказуєте такі речі, я зроблю слова мої вогнем в устах у тебе, а народ цей – дровами, і він пожре їх.

15. Я наведу на вас, доме Ізраїля, народ іздаля, – слово Господнє; – то народ запеклий, народ давнезний, народ, мови якого ти не знаєш, ані не розумієш, що він говорить.

16. Як гріб відкритий, сагайдак у нього і всі вони витязі.

17. Він поїсть врожай і хліб твій; він поїсть синів твоїх і дочок твоїх; він поїсть овець твоїх і товар твій; він поїсть твій виноградник і смокви твої; зруйнує міста-твердині, що на них звіряєшся, мечем звоює.

18. Та навіть тоді, – слово Господнє, – я вас не вигублю дощенту.

19. Коли ж будете питати: За що вчинив нам усе це Господь, Бог наш? – відкажеш їм: Як мене ви покинули й служили чужим богам у землі вашій, так чужинцям служитимете в землі не вашій.

20. Оповістіть це в домі Якова, звістіть про те в Юдеї, кажучи:

21. Слухай оце, дурний народе, що маєш очі, та не бачиш; маєш вуха, та не чуєш!

22. Мене не боїтеся? – слово Господнє, – передо мною не будете тремтіти? Я ж поклав пісок границею морю, вічний закон, який воно не переступить; хоча й хвилі бушують, та здолати не можуть; хоч вони й ревуть, але його не переступлять.

23. А в народу цього серце вперте й ворохобне; вони збунтувались і геть подались.

24. І не подумають у своєму серці: Біймося Господа, Бога нашого, що дощ дає ранній і пізній своєї пори, що для нас зберігає призначені жнив тижні.

25. Провини ваші це відвернули, і гріхи ваші відняли від вас це добро.

26. Бо між людьми моїми є безбожні, що чигають, як ото птахолови засідають, ставляють сильця, людей ловлять.

27. Як клітка, повна птиць, так у хатах їхніх повно обману. Тому вони завеличались і розбагатіли;

28. розтовстіли так, аж лисняться, у злі переступили всяку міру; справ на суді не розглядають, сироти справ, – і щастить їм, а права бідного на суді не захищають.

29. Чи ж за таке не покараю? – слово Господнє, – чи такому, як оцей, народові та не відплатить моє серце?

30. Жахливе й страшне сталось у цім краї.

31. Пророки пророкують іменем неправди, священики правлять, як хочуть. Народ же мій це любить! І що ви чинитимете, як тому кінець настане?»