Діяння Апостолів Chapter 2

1. А як настав день П'ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці.

2. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи.

3. І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них.

4. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

5. А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом.

6. І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою.

7. Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють?

8. Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову:

9. партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії,

10. Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають,

11. юдеї і прозеліти, крітяни й араби – ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?»

12. Всі дивувались і, збентежені, один до одного казали: «Що б це могло бути?»

13. Інші ж з насмішкою казали: «То вони молодим вином повпивалися.»

14. Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: «Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово:

15. Люди ці не п'яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня.

16. Але це те, що був сказав Пророк Йоіл:

17. – І буде останніми днями, – каже Бог, – я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись.

18. І на слуг моїх і на слугинь моїх я сими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати.

19. І я дам чуда вгорі на небі, і знаки внизу на землі: кров, вогонь і кіптяву диму.

20. Сонце обернеться у темряву, місяць у кров, перш, ніж настане день Господній, великий і славний.

21. А кожний, хто призве ім'я Господнє, той спасеться.

22. Мужі ізраїльські! Послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, що їх Бог зробив між вами через нього, як ви самі знаєте, –

23. отого (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста;

24. його Бог воскресив, порвавши пута смерти, бо неможливо було, щоб вона держала його в своїй владі.

25. Бо Давид про нього казав: Я бачив Господа передо мною завжди, бо він у мене по правиці, щоб я не захитався.

26. Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик. До того й тіло моє відпочине в наДії.

27. Бо ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити зітління.

28. Ти дав мені дороги життя знати; сповниш мене радощами перед твоїм видом.

29. Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день.

30. Але, бувши пророком і знавши, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона,

31. він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані його душа не була зоставлена в аді, ані його тіло не бачило зітління.

32. Оцього Ісуса Бог воскресив, – ми всі цьому свідки.

33. Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте.

34. Давид бо не зійшов на небо, сам же він каже: Господь мовив Владиці моєму: Сядь праворуч мене,

35. поки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх.

36. Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп'яли.»

37. Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?»

38. Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа.

39. Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог.»

40. І ще іншими багатьма словами він свідчив їм та умовляв їх: «Рятуйтеся від цього лукавого поріддя.»

41. Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ.

42. Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах.

43. І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили.

44. Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним.

45. Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було.

46. Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця;

47. хвалили Бога і втішалися любов'ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися.