Єремії Chapter 15

1. Господь сказав мені: «Навіть якби Мойсей та Самуїл приступили перед мене, серце моє не повернеться до цього народу. Прожени їх з-перед моїх очей, нехай ідуть собі геть.

2. Як же вони тобі скажуть: Куди нам іти? – то відкажи їм: Так говорить Господь: Кому суджена смерть – на смерть; кому меч – під меч; кому голод – умирай з голоду, кому неволя – у неволю!

3. Я пошлю на них чотири роди кар, – слово Господнє: меч, щоб убивав; собак, щоб розшарпували; небесне птаство та земних звірів, щоб жерли й вигублювали.

4. Зроблю з них жах усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя юдейського, за те, що він витворяв у Єрусалимі.

5. Хто змилосердиться над тобою, Єрусалиме? Хто буде мати жалощі до тебе? Хто з дороги зверне, щоб спитати: Як маєшся?

6. Ти відштовхнув мене, – слово Господнє, – відступився назад від мене. Я простягнув мою руку проти тебе і тебе занапастив; досить вже милосердя.

7. Я їх лопатою розвіяв по містах цього краю. Зробив бездітними, вигубив народ мій, бо вони не відвертались від своїх призвичаєнь.

8. Удовиць їхніх буде у мене більше, ніж піску морського. Я навів на них – на матір та на юнаків – спустошника опівдні, напав на них зненацька страх і переляк.

9. Зомліла тая, що сімох породила, вмирає вона. Сонце її зайшло, як іще день був, вона застиджена сумує. Решту ж їх я віддам під меч, – слово Господнє, – перед їхніми ворогами.»

10. Ой горе мені, моя нене, що ти вродила мене, чоловіка, з яким сперечаються й сваряться у цілій країні. Не позичав я нікому й не визичив ні в кого, а всі вони мене проклинають.

11. То певно, Господи, що я служив тобі якнайкраще. Я заступався за ворога перед тобою за лихої години й у час смутку.

12. Хіба можна зламати залізо, залізо з півночі й мідь?

13. Багатства твої й твої скарби віддам на луп, без плати, за всі твої гріхи у всіх твоїх границях.

14. Виправлю тебе з твоїми ворогами в землю, якої ти не знаєш, бо вогнем загорівся гнів мій; на вас він палатиме.

15. Ти знаєш усе, Господи! Згадай мене, навідайся до мене й відплати моїм гонителям за мене; не погуби мене із-за твоєї довготерпеливости. Знай, що за тебе я терплю наругу.

16. Коли твої слова надходили до мене, я їх проковтував. Слово твоє було радістю для мене й веселощами мого серця. Бо я ношу твоє ім'я, Господи, Боже сил.

17. Я не сідав у гурті глумливців і не веселився. Під важкою твоєю рукою я сидів самітний, бо сповнив єси мене гнівом.

18. Чому біль мій без краю, і моя рана невигойна, загоїтись не хоче? Невже ти став для мене ручаєм оманним, непевною водою?

19. А на це Господь так: «Якщо ти навернешся, я приведу тебе знову, стоятимеш передо мною. Як говоритемеш гідно, щиро, станеш моїми устами, тож тії обернуться до тебе, тобі ж не треба буде до них обертатись.

20. Учиню тебе для тих людей непоборним мідяним муром. Вони на тебе натискатимуть, але тебе не подолають, бо я з тобою, щоб тобі допомагати й тебе рятувати, – слово Господнє.

21. Я визволю тебе з рук безбожних, і з рук насильників тебе врятую.»