Ісаї Chapter 37

1. Коли почув про те цар Єзекія, роздер на собі шати, покрився вереттям і пішов у дім Господній.

2. Еліякима ж, що доглядав палац, та Шевну, секретаря, вкупі зо старшими священиками, покритими вереттям, послав до пророка Ісаї, сина Амоса.

3. І ті промовили до нього: «Так говорить Єзекія: – Цей день -день смутку, кари і наруги. Дитятка бо дійшли до самого краю материнської утроби, але нема снаги вродити.

4. Якби ж то Господь, твій Бог, почув слова равшака, що його послав володар його, цар асирійський, зневажати живого Бога, і якби ж то Господь, твій Бог, покарав за слова, що чув! Тож вознеси молитву за тих, що ще зосталися!»

5. І як слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї,

6. сказав їм Ісая: «Промовте до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, що чув єси, що ними зневажили мене раби царя асирійського!

7. Ось я нашлю на нього дух, і він почує певну вістку й повернеться у свою землю, і я уб'ю його мечем у його ж землі.»

8. Повернувся равшак і знайшов царя асирійського, що воював проти Лівни, він бо був почув, що цар відступив від Лахішу.

9. Як же цей почув про Тірхаку, царя етіопського, і йому сказали: «Ось він вирушив, щоб ударити на тебе» – послав удруге послів до Єзекії сказати:

10. «Ви промовите так до Єзекії, царя юдейського: – Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на нього покладаєшся, кажучи: Єрусалим не буде виданий цареві асирійському у руки!

11. Ти чував єси сам, що царі асирійські зробили з землями, як вони їх чисто зруйнували. А ти б то врятувався?

12. Хіба ж боги народів, яких мої батьки зруйнували, вирятували їх, як от: Гозан, Харан та Рецеф, і синів Едену, що в Телассарі?

13. Де цар Хамату, цар Араду і цар міста Сефарваїма, Ени та Івви?»

14. Узяв Єзекія письмо з рук послів, прочитав його й пішов у храм Господній та й розгорнув його перед Господом.

15. І молився Єзекія до Господа, кажучи:

16. «Господи сил, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти єси Бог, ти один над усіма царствами земними. Ти сотворив небо й землю.

17. Прихили, Господи, вухо твоє і вислухай! Відкрий, Господи, очі твої і поглянь! Почуй усі слова Санхериба, що він послав на зневагу живого Бога!

18. Воно бо й справді, Господи, царі асирійські спустошили всі народи та їхні землі

19. ще й кинули у вогонь їхніх богів. Та то й не боги, а діло рук людських, дерево й камінь; тому вони їх і знищили.

20. Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його руки, щоб усі царства землі зрозуміли, що, ти еси Господь, ти єдиний!»

21. Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: – Тоді, як ти молився до мене супроти Санхериба, царя асирійського,

22. ось слово, що про нього виповів Господь: Гордує тобою, глузує з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму.

23. Кого ти поругав, зневажив, на кого підняв голос і глянув гордими очима? На Святого Ізраїлевого!

24. Через твоїх рабів ти зневажив Господа. Ти сказав: – Безліччю моїх колісниць я на вершину гір знявся, на найкрутішу кряж Ливану. Я порубав його найвищі кедри, його найдобірніші кипариси. Я досягнув крайньої його верховини, найгустішого його саду.

25. Копав і пив я чужі води, я висушив стопами моїх ніг усі ріки Єгипту.

26. Чи ти ж не чув, що я зробив це здавна? За днів днедавніх я постановив це, а тепер здійснюю. Тому й зруйновано укріплені міста в купи румовищ.

27. Їхні мешканці безсилі, злякалися, засоромились і стали, мов трава на полі, немов зелене билля, мов зелень на дахах та луках, коли потягне східній вітер.

28. Чи ти встаєш, чи ти сідаєш, чи входиш, чи виходиш, я знаю,

29. що ти проти мене буяєш і твоє зухвальство дійшло до мого слуху; тож кільце тобі моє заправлю у ніздрі, мою гнуздечку в рот твій, і заверну тебе тим шляхом, яким ти прибув.

30. А ось тобі й знак: цього року ви їстимете зерно, що впаде на землю, другого року – що само вродить, а третього сійте й жніть та садіть виноградники й споживайте їхній плід!

31. Останок дому Юди, що спасеться, пустить знову вниз коріння й принесе вгорі плід,

32. бо з Єрусалиму вийде останок та з гори Сіону ті, що спасуться. Ревність Господа сил це вчинить.

33. Тож так говорить Господь про царя асирійського: – Він не ввійде в це місто й стріли туди не пустить, не стане перед ним із щитом, ані не насипле проти нього валу.

34. Тим самим шляхом, що прийшов, назад повернеться, а в місто це не ввійде, – слово Господнє.

35. Я боронитиму це місто, я його врятую заради мене й заради Давида, мого слуги.»

36. Тієї ж ночі вийшов ангел Господній та й убив в асирійському таборі 185 000 чоловік. І як повставали вранці, аж ось самі мертві тіла.

37. Зняв Санхериб, цар асирійський, табір та й відступив і, повернувшись, перебував у Ніневії.

38. Одного разу, як він поклонявся у храмі Нісроха своєму богові, вбили його мечем його сини, Адрамелех і Сарецер, та й утікли в Арарат-край. І син його Асархаддон став царем замість нього.