Буття Chapter 2

1. Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами.

2. Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був.

3. І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був.

4. Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх. – Коли Господь Бог творив небо й землю,

5. не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю.

6. Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.

7. Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.

8. Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив.

9. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.

10. З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії.

11. Ім'я першої – Пішон; це та, що обтікає ввесь Хавіла-край, де є золото.

12. А золото цього ж краю добре. Там же є пахуча смола й онікс-камінь.

13. Ім'я другої ріки – Гіхон; вона обтікає ввесь Куш-край.

14. Ім'я третьої ріки – Тигр; вона тече на схід від Ашшуру. Четверта ж ріка – Ефрат.

15. Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його.

16. Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш;

17. з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш."

18. Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього."

19. І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось.

20. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.

21. Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом.

22. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка.

23. І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка."

24. Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом.

25. А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.