Ісаї Chapter 16

1. «Пошліть ягнята господареві краю Скелі, що в пустині, на гору дочки Сіону!

2. Неначе птичка, що втікає, немов сполоханий виводок, дочки моавські будуть коло бродів Арнону.

3. Дай раду, розсуди, вчини над нами серед полудня твою тінь, як уночі, сховай утікачів, блукаючих не видай!

4. Нехай перебудуть у тебе втікачі з Моаву! Будь їм захистом від спустошника! Коли напасника не стане, коли спустошник зникне, коли гнобителі покинуть землю,

5. тоді престол ствердиться милосердям, і на ньому, в Давидовім наметі, возсяде суддя по правді, що дбатиме про право, швидкий до правосуду.

6. Ми чули про гордість Моава, надмірну гордість, про його пиху та гординю, про його бундючність, порожнє белькотання.

7. Тим то Моав плаче над Моавом -увесь плаче. За марципанами з родзинок кір-харесетських вони, тяжко прибиті, плачуть.

8. Бо хешбонські ниви опустіли та й виноградники Сівми, яких добірні грона володарів над народами впивали, сягали до Язеру, в пустиню продирались; а пагінці їхні поширювались поза море.

9. Тому я плачу разом з Язером за виноградниками Сівми, сльозами поливаю вас, Хешбоне та Елале, бо над твоїми літніми плодами й зборами ворожий крик розлігся.

10. Замовкли по садах веселощі й радощі; по виноградниках уже не співають і не веселяться; не топчуть більше грона в винотоках, веселі крики зникли.

11. Тому й стогне моє нутро над Моавом, немов гарфа, і моє серце над Кір-Харесом.

12. І хоч Моав з'являтиметься аж до втоми на узвишшях і входитиме у святилище молитись, йому те не допоможе.»

13. Отаке слово виповів колись Господь проти Моава.

14. А тепер ось як говорить Господь: «За три роки, рахуючи роками наймитів, слава Моавова занидіє разом з усім його велелюддям, а його останок буде маленький, незначний, безсилий.»