Ісаї Chapter 44

1. А тепер слухай, Якове, мій слуго, Ізраїлю, якого я вибрав!

2. Так говорить Господь, який тебе створив, тобі образ дав уже з материнського лона, який тобі допомагає: Не бійся, Якове, слуго мій, Єшуруне, якого я вибрав!

3. Бо я виллю воду на спраглу землю, потоки вод на сушу. Я виллю мій дух на твоїх потомків, моє благословення на твоїх нащадків.

4. Вони ростимуть, наче трава над водою, наче верби над річками.

5. Один скаже: «Я – Господній», інший назве себе ім'ям Якова, а ще інший напише на своїй руці «Господь», і візьме собі прізвище «Ізраїль».

6. Так говорить Господь, цар Ізраїля, його Відкупитель, Господь сил: «Я – перший, я й останній: крім мене, нема Бога!

7. Хто мені рівня? Хай виступить, говорить, хай розповість, мені докаже! Хто передсказав від віку те, що мало статись? Нехай бо нам проречуть майбутнє!

8. Не бійтесь, не полохайтесь! Хіба я вам здавна не вістив, не прорікав це? Ви – мої свідки. Чи є ще Бог, крім мене? Ні! Немає іншої Скали, я іншої не знаю!

9. Вони – ніщо, всі ті, що роблять бовванів: найлюбіші з них не дають жадної користи. Ті, що їм служать, не бачать і не розуміють нічого, тим і окриються соромом.

10. Чи хто ж робить бога та виливає боввана, а не чекає від нього користи?

11. А тим часом усі поклонники боввана покриються соромом; майстри їхні з людей. Нехай зберуться – всі й стануть; вони злякаються і застидаються всі разом.

12. Коваль працює при вугіллі й виробляє свою роботу молотком, працює над нею сильною рукою, аж поки не зголодніє й не підупаде на силах; не п'є води, з утоми умліває.

13. Тесля, шнур нап'явши, значить крейдою міру, обточує ідола стругом, заокруглює його розміром і робить подобу людини гарного вигляду, щоб поставити її у храмі.

14. Він рубає собі кедр або бере кипарис чи дуб, що його запримітив між деревами в лісі, або й сосну, що сам був посадив, а дощ її зростив.

15. Іншим це служить на паливо: його беруть, щоб ним зогрітись, запалюють, печуть хліб. Він же виробляє з нього бога і б'є перед ним поклони, витісує з нього боввана й стає перед ним навколішки.

16. Половину палить на вогні; на вугіллі пече печеню, насичується нею і гріється, примовляючи: Я собі добре гріюся, дивлюсь на вогонь.

17. З останку ж дерева робить собі бога, кумира свого, й стає перед ним навколішки, ниць припадає, молиться до нього й говорить: Спаси мене, бо ти – бог мій.

18. Вони не знають, вони не розуміють нічого, бо очі в них заплющені й не бачать нічого, і серце в них не розуміє.

19. І не візьме собі такий до серця, нема в нього стільки знання й розуму, щоб собі сказати: Таж половину того я спалив на вогні, а на жару спік хліб та насмажив м'яса та й із'їв. Чи то ж з останку я зроблю собі гидоту? Перед поліном битиму поклони?

20. Хто вганяє за попелом, того зводить на манівці його збите серце. Він не спасе свого життя й не скаже: Хіба ж це не омана у правиці в мене?

21. Згадай про це, Якове, Ізраїлю, бо ти слуга мій! Я тебе сотворив, ти – слуга мій. Ізраїлю, я тебе не забуду.

22. Я розігнав, немов туман, твої переступи, твої гріхи – неначе хмару. Повернись до мене, бо я викупив тебе!»

23. Ликуйте небеса! Господь бо вчинив це. Скричіть радісно, земні глибини! Кликніть весело, ви, гори, і ти, боре, з усіма деревами! Бо викупив Господь Якова і явив свою славу в Ізраїлі.

24. Так говорить Господь, твій викупитель, що сотворив тебе вже з материнського лона: «Я – Господь, я створив усе, я один розпростер небо, я сам собою утвердив землю.

25. Я обертаю на ніщо знаки віщунів, ворожбитів збиваю з пантелику; я проганяю назад мудрих, в дурноту обертаю їхнє знання.

26. Я виконую слово моїх слуг, я здійснюю задуми моїх послів, кажу Єрусалимові: – Заселися! – а містам юдейським: – Відбудуйтесь! Я знову здвигну їхні руїни.

27. Це я велю безодні: – Висхни! -Я висушую твої ріки.

28. Я кажу про Кира: – Це мій пастир, що вволить усю мою волю, що скаже Єрусалимові: – Відбудуйся! – а храмові: Поклади основи!»