1 Солунян Chapter 4

1. А втім, брати, ми просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб, як то ви від нас навчилися як слід жити на вподобу Богові, – як ви і живете, – щоб так досягали дедалі більшого поступу.

2. Ви бо знаєте, які накази ми дали вам від Господа Ісуса.

3. Це ж саме воля Божа: святість ваша – щоб ви стримувались від розпусти,

4. щоб кожний з вас умів тримати своє тіло у святості й пошані,

5. не в пристрасті жагучій, як погани, які не знають Бога;

6. не надуживаючи і не кривдячи в цій справі свого брата, бо Господь за те все відплачує, як ми про це вам уже казали та засвідчили.

7. Бо Бог нас покликав не до нечистоти, а до святости.

8. Тому, отже, хто на це не зважає, той не чоловіка зневажає, а Бога, що нам дає свого Святого Духа.

9. А щодо братньої любови, то ви не потребуєте, щоб до вас писати: самі бо ви навчені від Бога любити один одного,

10. і це чините супроти всіх братів по всій Македонії. Та ми благаємо вас, брати, досягати в цьому дедалі більшого поступу.

11. Пильно старайтеся жити спокійно, клопотатися кожен своїми справами та працювати власними руками, – так, як ми були наказали,

12. – і щоб поводилися чесно супроти тих, що зовні, – і ні в чому не зазнавали нестачі.

13. Не хочемо, брати, залишати вас у незнанні щодо померлих, – щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії.

14. Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним.

15. Бо це ми вам кажемо словом Господнім: Ми, що живемо, що залишимося до приходу Господа, – не випередимо тих, що поснули.

16. Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі.

17. Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві і так будемо з Господом завжди.

18. Отже, втішайте один одного цими словами.