Ісаї Chapter 9

1. Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло.

2. Помножив єси їхні радощі, веселощі побільшив єси. Вони радіють перед тобою, як радіють під час жнив, як веселяться, коли здобич паюють.

3. Ярмо бо розтрощиш, що над ним тяжіло, палицю на плечах у нього і тростину його посіпаки – як за часів Мідіяна.

4. Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров'ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий.

5. Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру.

6. Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, – ревність Господа сил це чинить.

7. Господь послав до Якова слово, і воно в Ізраїлі впало.

8. Увесь народ його розуміє, Ефраїм і мешканці Самарії, що згорда й з набундюченим серцем кажуть:

9. «Упала цегла, збудуємо з каміння: вирубано сикомори, заступимо їх кедром.»

10. Але Господь підняв на нього його супостатів і збудив його противників :

11. Арама зі сходу, а філістимлян із заходу, і пожирають вони Ізраїля повним ротом. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята.

12. Та все ж таки народ не повернувся до того, хто його бив, і не шукав Господа сил.

13. Тоді Господь відтяв в Ізраїля одного дня голову й хвоста, пальму й тростину.

14. Старець і знатний – то голова; а пророк- що навчає неправди, то хвіст.

15. Провідники цього народу зводять його з дороги, і тії, що дали себе вести, загинули.

16. Тим то не матиме Господь утіхи з його хлопців, над сиротами й вдовами його не буде мати жалю, бо всі вони безбожні й злосливі; на устах у кожного безглуздя. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята.

17. Бо злоба розгорілася вогнем, що пожирає тернину і глоди колючі та палить нетрі в ліоі, що аж стовпами дим іде вгору.

18. Гнів Господа сил спалив землю, і народ став здобиччю вогню; ніхто не щадить і брата свого.

19. Гризуть направо, і все голодні; їдять наліво, та не ситі; кожен їсть тіло ближнього свого:

20. Манассія – Ефраїма, Ефраїм -Манассію, обидва разом проти Юди; але по тому всьому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята.