Іова Chapter 21

1. Заговорив Іов і мовив:

2. «Вважайте, слухавши, на моє слово, | і нехай воно втішить вас.

3. Стерпіть мене, я буду говорити; | як виговорюся – насміхайтесь.

4. Чи ж то на людину моя скарга? | Як тут не бути нетерплячим?

5. Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, | затулите рукою уста ваші.

6. Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, | і моє тіло охоплює тремтіння.

7. Чому живуть оті нечестиві, | старіються та й ще багатіють?

8. Їхні діти гараздують перед ними, | нащадки їхні ростуть у них перед очима.

9. Домівки їхні від страху безпечні, | і бича Божого нема над ними.

10. Їхній бик запліднює, не знемагає; | корова їхня телиться, не скидає.

11. Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, | й малеча їхня гарцює.

12. Виспівують під бубон та під цитру, | і веселяться під сопілки голос.

13. Провадять дні свої у щасті, | і сходять до Шеолу в мирі.

14. А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! | Доріг твоїх не хочемо ми знати!

15. Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? | І що за користь нам його благати?"

16. Чи ж їхнє щастя не в них у руках? | Чи ж рада злих від нього не далека?

17. Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне | і падає на них нещастя? | Чи часто у своєму гніві він їх губить,

18. так, що вони стають, немов солома перед вітром, | немов полова, що її здіймає вихор?

19. А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? | Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!

20. Нехай побачить власними очима своє горе, | і з гніву Всемогутнього хай вип'є!

21. Яка йому журба про дім свій після нього, | коли число місяців у нього пораховане?

22. Чи то ж нам Бога знання вчити, | коли він судить щонайвищих?

23. Один умирає повний сили, | повнотою щасливий та безпечний.

24. Стегна у нього повні ситі, | кості його набиті шпигом.

25. А другий умирає наболілою душею, | не скуштувавши щастя.

26. Разом лягають у порох, | їх черва вкриває!

27. Я знаю добре думки ваші | та замисли, що проти мене куєте.

28. Ви кажете: Де дім вельможі? | Де намет, що грішники у ньому жили?

29. Хіба ви не питали тих, що у світах бували, | над досвідом їхнім не розмишляли,

30. що в день біди лихий щаджен буває, | що у день гніву він веселий?

31. Хто йому закине його поведінку ввічі, | і те, що він накоїв, хто йому відплатить?

32. Коли ж його внесуть на цвинтар, | над гробом своїм він чатує.

33. Скиби землі йому солодкі. | За ним ідуть усі люди, а перед ним – нема й ліку!

34. Що вони варті, ваші втіхи марні? | Таж відповіді ваші – лиш омана!»