Приповідки Chapter 31

1. Слова царя Лемуела, царя Масси, | що їх навчила його мати:

2. Що, сину мій? Що, сину мого лона? | Що, сину моїх обітниць?

3. Не віддавай жінкам твоєї сили, | ні твого серця тим, що царів гублять.

4. То не царям, о Лемуеле, | не царям вино пити, | ані князям бажати п'янких напоїв!

5. Щоб вони, напившись, знову не забули, | та не покривили суду всіх, що пригноблені.

6. Дайте п'янких напоїв тому, що погибає, | і вина тим, яким на серці гірко;

7. нехай п'є й забуде свої злидні, | і нехай більше не згадує про своє горе.

8. Відкрий твої уста на користь німого, | для всіх, що їм виречено погибель.

9. Відкрий твої уста, суди по правді, | розсуди діло бідного та сіромахи.

10. Жінку цнотливу – хто її знайде? | Ціна її вища над перлини!

11. Серце її мужа покладається на неї; | йому не бракуватиме прибутку.

12. Вона чинить йому добро, не зло, | покіль віку в неї.

13. Дбає про льон та вовну, | радо працює власними руками.

14. Вона, немов ті кораблі купецькі, | здалека хліб привозить.

15. Встає удосвіта, дає домашнім їжу, | і пай своїм слугиням.

16. До поля придивляється і його купує, | і з власних рук дорібку виноградник садить.

17. Стан вона свій підперізує міцно, | й береться жваво до роботи.

18. Бачить, що її праця процвітає, | світло її вночі не гасне.

19. Руки до кужеля простягає, | а пальці її держать веретено.

20. Вона для вбогого розтуляє долоню, | нужденному подає руку.

21. Сніг не страшний для її хати, | бо вся її сім'я одягнена подвійно.

22. Покривала вона собі готує, | льон тонкий і порфіра – її одежа.

23. Мужа її шанують у воротях, | як засідає зо старшинами краю.

24. Вона тче тонке полотно й продає, | і пояси купцеві доставляє.

25. Сила й гідність – її одежа, | і вона собі сміється з прийдешнього дня.

26. Уста свої з мудрістю відкриває, | доброта науки на язиці в неї.

27. Ретельно наглядає за ходом справ у хаті, | хліба не знає їсти, нічого не робивши.

28. Діти її встають і її величають, | муж її теж її вихваляє.

29. Сила було жінок цнотливих, | ти ж перевищила усіх їх.

30. Краса – річ оманлива, врода – марна; | жінка, що Господа боїться, – така хвали достойна!

31. Дайте їй з того, що надбали її руки, | і нехай її вчинки хвалять її при брамі.