Приповідки Chapter 2

1. Мій сину! коли ти мої слова приймеш | і мої заповіді заховаєш у себе,

2. вухом твоїм уважаючи на мудрість, | схиляючи до правди твоє серце,

3. о так, коли ти розум зватимеш до себе, | з закликом звернешся до розсудку,

4. коли шукатимеш його, як срібла, | коли розшукуватимеш його, як схований скарб,

5. тоді ти збагнеш острах Господній, | тоді знайдеш пізнання Бога.

6. Господь бо дає мудрість, | і з його уст виходить знання й розсудливість.

7. Він для праведних зберігає допомогу; | він щит для тих, що ходять чесно.

8. Він стежки правоти пильнує, | він береже дорогу своїх вірних.

9. Тоді ти зрозумієш правду й справедливість, | прямодушність і всяку путь добру,

10. бо мудрість увійде в твоє серце, | знання буде відрадою душі твоєї.

11. Обачність буде сторожити над тобою, | і розум тебе берегтиме,

12. щоб від путі лихої тебе врятувати, | від чоловіка з розбещеним язиком,

13. від тих, що праві стежки покидають, | щоб темними дорогами ходити;

14. від тих, що раді зло чинити | й що кохаються в розбещеності зіпсуття,

15. яких стежки криві, | і які дорогами своїми крутять;

16. та щоб урятувати тебе від чужої жінки, | від незнаної з облесними словами,

17. що друга своїх молодощів занехаяла, | і що Божий союз забула,

18. бо її дім доводить до смерти, | її стежки до Тіней.

19. Ніхто з тих, що до неї йде, більш це повернеться, | ані не досягне стежки життя.

20. Тож ходитимеш дорогою добрих, | держатимешся стежок людей справедливих,

21. бо праведні заселять землю | і бездоганні будуть на ній жити;

22. лукаві ж будуть стерті з землі, | невірні будуть викорінені з неї.