Приповідки Chapter 30

1. Слова Агура, сина Яке, з Масси; | вирок чоловіка до Ітієла, | до Ітісла і до Ухала:

2. Справді я найдурніший з людей | і розуму людського нема в мене.

3. Я мудрости не навчився | і знання святих я не маю.

4. Хто вийшов на небо й спустився звідтіль? | Хто зібрав вітер у своїх жменях? | Хто замкнув воду в свою одежу? | Хто всі кінці землі поставив? | Яке йому ім'я? І яке ім'я його сина, | якщо ти знаєш?

5. Кожне слово Боже випробуване; | він – щит для тих, що в нього захисту шукають.

6. До слів його не додавай нічого, | а то він тобі докорятиме й за брехуна вважатиме.

7. Двох речей прошу я в тебе; не відмов мені їх, доки не умру я:

8. неправду та брехливе слово віддали від мене; | не давай мені ані злиднів, ані багатства, | подай мені лиш достатнього хліба,

9. щоб я, наситившись, тебе не зрікся, | та не сказав: “Хто Господь?” | – або, збіднівши, не став красти | та не безчестив імени Бога мого.

10. Не обмовляй раба перед паном, | а то він проклене тебе, і ти будеш винним.

11. Є виродки, що проклинають батька свого | і не благословлять матері своєї;

12. є виродки, що себе чистими вважають, | хоч і не вмиті від бруду свого;

13. є виродки, що вгору очі задирають, | свої повіки підводять;

14. є виродки, що в них, неначе мечі – зуби, | немов ті ножі – ікли, | щоб пожирати бідних на землі, | з-між людей убогих.

15. П'явка дві дочки має: “Давай! Давай!” | Три речі ненаситні, | ба навіть і чотири, що ніколи не кажуть: “Досить”.

16. Шеол, неплідная утроба, | земля води несита, | та вогонь, який не каже: “Досить!”

17. Око, що глузує з батька | й що неньці не кориться, | – око те виклюють ворони в долині | і пожеруть орлята.

18. Троє речей для мене надто дивовижні, | ба й чотирьох не розумію:

19. дороги орла на небі, | дороги гадини на скелі, | дороги корабля посеред моря | і дороги чоловіка до дівчини.

20. Такий звичай у жінки-перелюбки: | їсть, обтирає рот свій | і каже: “Я нічого злого не зробила!”

21. Від трьох речей земля трясеться, | ба й чотирьох знести не може:

22. раба, що зацарює; | безумного, коли наїсться до наситу;

23. нелюбої, що вийде заміж, | і слугині, що успадкує по господині.

24. Чотири є їх на землі маленьких, | але вони мудріші понад мудрих:

25. мурашки, люд несильний, | а літом наготовлюють собі запаси;

26. борсуки – народ слабенький, | а на скелях свої оселі мають;

27. сарана царя не має, | а вся вона шерегами виходить;

28. павук, що ти руками можеш узяти, | та він в палатах у царя буває.

29. Троє є їх, що мають ходу гарну, | ба й четверо, що гарно ходять:

30. лев, найсильніший між звірями, | ні перед чим не уступає;

31. півень, що між курами похожає; | козел та цар, що перед народом виступає.

32. Якщо ти здуру загнавсь у гніві, | а потім обміркував, то затули рота рукою.

33. Бо коли збити молоко, виходить масло; | і коли натиснути носа, кров виступає; | так, коли тиснути гнів, виникає сварка.