Приповідки Chapter 14

1. Мудрість будує свій будинок, | а дурнота його руйнує власними руками.

2. Хто ходить просто, Господа боїться; | чиї ж криві дороги, той ним гордує.

3. В устах дурного – бич гордині; | а губи мудрих їх оберігають.

4. Де волів немає, там порожні ясла; | де бики сильні, там урожай великий.

5. Правдивий свідок неправди не говорить; | фальшивий свідок брехнями дихає.

6. Шукає мудрости насмішник, та даремно, | а для розумного знання річ легка.

7. Йди геть від дурня, | бо тії не знайдеш уст розумних.

8. Мудрість розумного – свою дорогу знати; | безумство глупих – обман.

9. Дурний з гріха сміється; | між праведними існує ласка.

10. Серце знає своє горе, | а в радощі його чужому не втручатись.

11. Дім лихих розпадеться, | а намет праведних процвітатиме.

12. Є дорога, що людині здається проста, | але кінець її – шлях смерти.

13. Навіть від сміху болить серце, | і кінцем радощів буває смуток.

14. Нестале серце насититься заходами своїми, | людина добра – вчинками своїми.

15. Простодушний іме віри кожному слову; | розумний уважає на свої кроки.

16. Мудрий боїться й відвертається від зла, | а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.

17. Запальна людина робить дурниці, | розважливий – зносить усе.

18. Простаки наслідують дурноту, | розумні ж увінчаються знанням.

19. Ледачі перед добрими вклоняться, | а безбожні перед праведних дверима.

20. Бідний навіть сусідові нелюбий, | в багатого ж є сила друзів.

21. Грішить той, хто гордує ближнім; | щасливий той, хто жалує вбогих.

22. Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? | Милість і правда тим, хто добро замишляє.

23. Кожна праця приносить користь; | пуста балаканина – голод.

24. Вінець мудрих – їхній хист; | корона дурних – безглуздя.

25. Вірний свідок рятує ДУШІ: | хто дихає брехнею, той – облуда.

26. В Господнім страсі – міцне довір'я людини, | і її діти матимуть притулок.

27. Господній острах – джерело життя, | щоб уникати сітей смерти.

28. У безлічі народу – царя слава; | у нестачі людей – руїна князя.

29. Хто терпеливий, той великий розум має; | а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.

30. Лагідне серце – життя для тіла, | а заздрість гризе кістки.

31. Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, | а почитає той, хто жалує бідного.

32. Злого валить на землю його власна злоба, | а праведник у своїй чесності знайде притулок.

33. У серці розумного мудрість покоїться, | а між дурними її не видно.

34. Справедливість підносить народ угору, | а гріх – сором народів.

35. Царська прихильність – розумному слузі; | гнів його на того, що йому сором коїть.