Приповідки Chapter 23

1. Коли сядеш їсти з вельможею, | добре вважай на те, хто перед тобою,

2. і поклади собі ножа на горло, | коли ти надто ласий.

3. На ласощі його не надься: | то оманлива страва.

4. В багатство не силкуйся вбиватись; | покинь думати про нього.

5. Подивишся на нього, а його вже немає, | бо воно майструє собі крила, мов орел, який лине в небо.

6. Не їж хліба із скнарою, | на його ласощі не надься,

7. бо він буде мов той, хто рахує в своїм серці: | “їж, пий!” – він тобі скаже, | та його серце не з тобою.

8. Шматок, що з'їв, ти повернеш, | і слова твої солодкі втратиш.

9. Не говори до вух дурному, | бо він зневажить мудрість слів твоїх.

10. Не пересувай межі древньої, | і не вдирайся в поля сирітські,

11. бо їх заступник сильний; | він захистить їхнє діло супроти тебе.

12. Прихили твоє серце до навчання, | і твої вуха до слів науки.

13. Не щади для хлопця картання: | не умре бо, як битимеш його різкою.

14. Ти битимеш його різкою | – і врятуєш його душу від Шеолу.

15. Мій сину! Як серце твоє мудре, | то й моє серце теж буде радіти,

16. і моє нутро буде веселитись, | коли уста твої казатимуть праві речі.

17. Нехай твоє серце грішникам не заздрить, | але будь у Господнім страсі повсякденно,

18. бо будучина існує напевне, | і твоя надія не буде марна.

19. Слухай, сину мій, і будь мудрий, | справляй серце твоє на путь (праву).

20. Не бувай з тими, що впиваються вином, | ані між тими, що обжираються м'ясом,

21. бо п'яниці й ненажери зубожіють, | а довге спання їх вбирає у лахи.

22. Слухай батька, що породив тебе; | не зневажай матері, коли вона старенька.

23. Придбай правду й не продавай її, | – мудрість, навчання й розум.

24. Праведного батько веселитиметься вельми, | і хто мудрого породив, буде ним радіти.

25. Нехай радіють батько твій і мати; | нехай веселиться та, що тебе породила.

26. Дай мені, сину, твоє серце, | і твої очі нехай доріг моїх пильнують,

27. бо блудниця – то глибока яма, | вузька криниця – чужинка.

28. Неначе харцизяка, вона засідає | і між людьми зрадників множить.

29. У кого: “Ой” – у кого: “Ой, леле”? | У кого сварка, у кого скарги? | У кого рани без причини? | У кого очі червоні?

30. У тих, що при вині засиджуються довго; | у тих, що ходять смакувати вино пахуче.

31. Не приглядайся до вина, яке воно червоне, | як гарно світиться у кубку, | як лагідненько ллється.

32. Потім воно вкусить, як гадина, | утне, немов зміюка.

33. Тобі ввижатимуться дивні речі, | серце твоє буде дурниці говорити;

34. і будеш немов той, що дрімає серед моря, | або як той, що вгорі лежить на щоглі.

35. “Били мене, та мене не боліло, | товкли мене, та не знав я нічого. | Коли ж я прокинусь? | Я буду знов того шукати!”