Приповідки Chapter 20

1. Вино – зрадливе, п'янкі напої – буйні; | кожен, хто кружляє їх, – нерозумний.

2. Гнів царський, ніби рик лева; | хто його побуджує, шкодить собі.

3. То честь для чоловіка – сварки уникати; | а кожен дурень розпочинає сварку.

4. Осінь пройшла, і не оре лінивий; | у жнива проситиме, та не матиме нічого.

5. Води глибокі – задума в людськім серці; | але розумна людина їх черпатиме звідти.

6. Чимало людей доброту власну вихваляють, | та вірну людину, хто знайде?

7. Хто ходить у своїй невинності правдиво, | – щасливі його діти після нього!

8. Цар, що на судовому престолі засідає, | всю погань, лиш погляне, розганяє.

9. Хто може сказати: “Я очистив моє серце, | я – чистий від гріха мого?”

10. Дві ваги та дві міри, | – огидне Господеві одне й друге.

11. Вже з того, як поводиться дитина, видно, | чи чисті й праві будуть її вчинки.

12. Вухо, що чує, й око, що бачить, | – Господь створив одне й друге.

13. Не люби спати, щоб не збідніти; | відкрий очі, й будеш ситий хлібом.

14. “Недобре, – недобре!” – каже, хто купує; | а як відійде – не нахвалиться.

15. Є золота й перел багато, | та найдорожча прикраса – уста розумні.

16. Візьми з нього одежу, бо він за чужого ручився; | коли він за чужих ручився, візьми заставу з нього.

17. Солодкий людині хліб, неправдою нажитий, | та потім в його роті жорстви повно.

18. Задуми зміцнюються при нараді; | хитрощами провадити б війну.

19. Той наклепник, хто відкриває тайни; | хто рота широко роззявляє, з тим не братайся.

20. Хто проклинає батька-матір, | того свічка погасне в глухій пітьмі.

21. Майно, швидко набуте на початку, | напослідок не буде благословенне.

22. Не говори: “Відплачу лихом!” |- звірся на Господа, і він тебе врятує.

23. Огидні Господеві двоякі терези; | вага фальшива – річ недобра.

24. Господь керує кроками людини; | людині ж як зрозуміти свою дорогу ?

25. Це сіть людині – необачно казати: “Посвячене”, | а по обіті – розмірковувати.

26. Мудрий цар злих провіває, | а потім по них колесом котить.

27. Господній світич – дух людини, | що вивідує всі глибини серця.

28. Милость і правда царя оберігають; | його престол милістю підпертий.

29. Слава молодих – їхня сила; | старих окраса – їхній сивий волос.

30. Побиття аж до крови – лік проти зла, | так само й удари, що доходять аж до нутра.