Приповідки Chapter 24

1. Злим людям не завидуй, | ані бажай їх товариства,

2. бо серце їх міркує про насильство; | їхні уста говорять лише лихо.

3. Дім мудрістю будують | і розумом його скріплюють;

4. знанням сповнюються комори; | всяким дорогим і красним майном.

5. Мудрий чоловік потужний; | муж знання збільшує силу,

6. бо ти розумним міркуванням твою війну вестимеш; | і в багатьох дорадниках – перемога.

7. Для дурня мудрість недосяжна, як коралі: | уст своїх при брамі він не відчинить.

8. Хто намислив зло чинити, | того назвуть провідником лукавства.

9. Дурного думка – гріх; | глузливий – для людей осоружний.

10. Як ти в біді піддався, | то мала сила в тебе.

11. Рятуй тих, що на смерть тягнені, | і від засуджених на страту не відступай.

12. Якщо ти скажеш: “Таж я про це не знав!” | – то хіба той, хто серця важить, не розуміє того, | і той, хто наглядає за тобою, цього не знає? | Хіба він кожному не відплатить за його вчинками?

13. Їж мед мій сину, бо то річ добра, | і крижка меду тобі на смак солодка.

14. Знай же ж, що мудрість для душі твоєї. | Як ти її знайшов – маєш майбутнє, | і надія твоя не пропаде.

15. Не зазіхай на праведника хату | і не пустош місця його спочинку.

16. Бо праведний сім раз упаде й знову встане, | а безбожник спіткнеться в нещасті.

17. Як упаде твій ворог, не веселися; | як він спіткнеться, не тішся серцем,

18. а то Господь побачить і буде йому не довподоби, | і відверне гнів свій від нього.

19. Не гнівайся на лиходіїв;| злим не завидуй,

20. бо для лихого немає майбуття, | світильник злих погасне.

21. Мій сину, Господа й царя страхайся; | з бунтівниками не приставай,

22. бо вмить прийде їхня погибель, | і знищення, що йде від обох, хто передбачить?

23. Це теж від мудрих: | вважати на особу на суді – не годиться.

24. Хто злому каже: “Ти праведний”, | того народ клястиме, люди зненавидять.

25. А тим, що судять справедливо, буде добре, | й на них зійде благословення.

26. Той в уста цілує, | хто щирим словом відповідає.

27. Упорай діла твої зовнішні, | і підготуй своє поле, | а вже потім будуй собі хату!

28. Не свідчи на ближнього безпідставно | і не обманюй своїми устами.

29. Не кажи: “Як він мені вчинив, так я йому вчиню; | відплачу кожному за його вчинками!”

30. Ішов я попри поле ледачого, | ; попри виноградник недоумка;

31. дивлюсь – кропивою позаростало, | і будяками зверху вкрилось, | камінна огорожа його розвалилась!

32. Поглянув я та й узяв собі до серця, | позирнув і взяв ось таку науку:

33. “Ще трохи сну, трохи дрімання; | трохи згорнути руки, щоб спочити, –

34. і твої злидні прийдуть наскоком, | нужда твоя – мов чоловік оружний”.