Іова Chapter 38

1. Озвавсь Господь із бурі до Іова і мовив:

2. «Хто то такий затемнює мої задуми | нерозважливими словами?

3. Підпережи, як мужеві годиться, твої крижі: | бо я питатиму тебе -спробуй мене навчати!

4. Де був єси, як я закладав землю? | Скажи, як маєш розум.

5. Хто визначив їй міру, – може знаєш, | або хто простягнув лінію над нею?

6. На чім підвалини її оперто, | або хто поклав її наріжний камінь

7. під радісні співи ранніх зір, | під оклики веселі всіх синів Божих?

8. Хто зачинив ворітьми море, коли воно, ринувши, виходило з материнського лона?

9. Коли я зробив для нього одіж-хмару | і пелену для нього – густу мряку?

10. Границю я йому призначив, | поклав засуви й ворота

11. й мовив: Ось покіль дійдеш, далі не перейдеш! | Ось тут розіб'ються твої надимані хвилі!

12. Чи на віку твоєму ти повелів колинебудь ранкові, | вказав зорі належне місце,

13. щоб вона ухопила за краї землю | і щоб безбожників струсила з неї?

14. Вона міняє вид свій, мов глина для печатки, | стає барвистою, немов одежа.

15. І в грішників відібрано їхнє світло, | і ломиться піднесена рука.

16. Чи ти зійшов колись до джерел моря? | Походжав дном безодні?

17. Чи відкрилися тобі ворота смерти? | Чи бачив єси брами смертельної тіні?

18. Чи обійняв оком світ широкий? | Скажи, коли усе те знаєш!

19. Де та дорога – до світла оселі, | і темрява, – де її місце,

20. щоб привести їх до їхнього житла, | направити їх до їхнього дому?

21. Ти знаєш, бо ж ти вже тоді народився, | і число днів твоїх велике.

22. Доходив ти колись до сховищ снігу? | Чи, може, бачив склади граду,

23. що я тримаю на час-пору смутку, | на день війни та битви?

24. Де та дорога, що нею світло ділиться | і шириться по землі східній вітер?

25. Хто зливі канали риє, | дорогу гуркотові грому,

26. щоб дощ послати на безлюдну землю, | пустиню, де нема нікого?

27. Щоб напоїти пустизну та пустелю, | щоб виростити в степу тирсу?

28. Чи має дощ батька? | Хто родить роси краплі?

29. З чийого лона лід виходить? | І іній з небес, – хто його породжує?

30. Мов камінь, тверднуть води, | обличчя безодні замерзає.

31. Чи міг би ти зв'язати вузли Квочки? | Чи Косаря мотуззя розв'язати?

32. Чи вивести у свій час ранню зорю, | Віз із його дітьми повести?

33. Чи знаєш ти небес закони? | Чи можеш їхній порядок на землі встановити?

34. Можеш зняти голос твій до хмари, | щоб рясний дощ спустивсь на тебе?

35. Чи можеш розсилати блискавиці, щоб вони пішли | й тобі сказали: Ось ми!

36. Хто вклав в ібіса мудрість? | Хто півневі дав розум?

37. Хто мудро може зчислити хмари | і бурдюки небесні вихиляти?

38. Як пил стає болотом | і як грудки злипаються до купи?

39. Невже то ти полюєш для левиці здобич | і голод левенят заспокоюєш,

40. коли, причаївшися, вони лежать у барлогах, | сидять, в гущавині засівши?

41. Хто воронові харч готує, | як його діти пищать до Бога, | блукаючи без поживи?»