Даниїла Chapter 14

1. Цар Астіях був похований коло своїх батьків, і його царство забрав до себе Кир персянин.

2. А Даниїл був довірений царя і поважаний більш від усіх його друзів.

3. А був тоді у вавилонян бовван, на ім'я Бел; на нього щодня витрачали 12 артивів питльованої муки, 40 овець і 6 метрет вина.

4. Цар також ушановував його й ходив щодня йому поклонятись; Даниїл же поклонявся своєму Богові.

5. Раз якось цар сказав йому: «Чому ти не поклоняєшся Белові?» А він на те: «Бо я не вшановую рукотворених бовванів, лише живого Бога, який сотворив небо й землю і який має владу над усяким тілом.»

6. Цар сказав йому: «Чи ж тобі не здається, що Бел – живий бог? Або чи ти не бачиш, скільки він їсть і п'є щодня?»

7. Даниїл сказав, усміхаючись: «Не обманюй самого себе, царю! Він бо всередині – глина, а зовні бронза, й він ще ніколи не їв і не пив.»

8. Тоді цар, розгніваний, покликав своїх жерців і сказав їм: «Як не скажете мені, хто поїдає ці харчі, то помрете; а як докажете, що Бел їх поїдає, то помре Даниїл, бо він зневажив Бела.»

9. Даниїл же промовив до царя: «Нехай буде зроблено за твоїм словом.» Жерців же Бела було 70, крім жінок та дітей.

10. От і прибув цар з Даниїлом у дім Бела.

11. Сказали жерці Бела: «Ось ми вийдемо геть; ти ж, царю, поклади страву, замішай і постав вино, замкни двері й запечатай їх твоєю печаттю. І коли, прийшовши вранці, знайдеш, що не все спожив Бел, ми помремо, а як ні, то Даниїл, що оббрехав нас.»

12. Їм же й байдуже, бо вони зробили були під столом потайний вхід, через який завжди входили й поїдали все.

13. Коли вони вийшли, цар поклав страву для Бела.

14. Даниїл же наказав своїм слугам принести попелу й розсіяти по всьому храмі в присутності одного тільки царя. Вийшли вони, зачинили двері, запечатали їх царською печаттю й пішли собі.

15. Уночі прийшли, як звичайно, жерці з жінками та дітьми й усе поїли й повипивали.

16. Рано-вранці встав цар, і Даниїл з ним.

17. Цар сказав: «Чи цілі печатки Даниїле?» Той відповів: «Цілі, царю.»

18. Як тільки відчинили двері, цар глянув на стіл і скрикнув сильним голосом: «Великий ти, о Беле, і нема в тобі ніякого обману!»

19. Даниїл засміявся й затримав царя, щоб не входив досередини, мовивши: «Глянь на підлогу й розпізнай, чиї це сліди.»

20. Цар сказав: «Я бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.»

21. І розгнівавшись, цар звелів схопити жерців з жінками й дітьми. Йому показано й таємні двері, через які ті входили й поїдали, що було на столі.

22. Тоді цар звелів їх повбивати й видати Бела Даниїлові, а цей зруйнував його та його храм.

23. Був також там дракон великий, і вавилоняни його почитали.

24. Цар сказав до Даниїла: «А вже про цього ти не можеш сказати, що він – не живий бог. Тож поклонись йому.»

25. Даниїл відповів: «Господеві, Богові моєму, поклонюся, бо він – живий Бог. Ти ж, царю, дай мені дозвіл, і я уб'ю дракона без меча й без палиці.»

26. Цар сказав: «Даю тобі.»

27. Тоді Даниїл узяв смоли, ситі й волосу, зварив усе те разом, зробив з нього корж і кинув драконові в пащеку. Дракон того наївся і розсівся. І сказав Даниїл: «Бачите, що ви вшановуєте!»

28. Як же почули про це вавилоняни, обурились вельми й зібрались на царя, говоривши: «Цар став юдеєм; він знищив Бела, убив дракона і вимордував жерців.»

29. Потім прийшли до царя й сказали: «Видай нам Даниїла, а як ні, то вб'ємо тебе й дім твій.»

30. Побачив цар, що йому погрожують вельми, і був примушений видати їм Даниїла.

31. Вони вкинули його в яму для левів, і він перебув там шість день.

32. Було ж у ямі сім левів, яким давали щодня два трупи й дві вівці, але тоді їх не дали їм, щоб вони пожерли Даниїла.

33. А був у Юдеї пророк Авакум; він наварив юшки, накришив у миску хліба й пустився в поле, несучи те женцям.

34. Ангел Господній і сказав до Авакума: «Занеси сніданок, що при тобі, у Вавилон Даниїлові, що в ямі для левів.»

35. Авакум сказав: «Господи, я ніколи не бачив Вавилону і ями для левів не знаю.»

36. Тоді ангел Господній схопив його за чуба, переніс за волосся його голови і поклав його зверху над ямою – одним подувом свого подиху.

37. І закричав Авакум: «Даниїле, Даниїле! Візьми сніданок, що послав тобі Бог!»

38. А Даниїл: «Ти згадав про мене, Боже, й не покинув тих, що тебе люблять.»

39. Устав Даниїл і їв, а ангел Божий зараз же повернув Авакума назад на його місце.

40. Сьомого дня прийшов цар плакати за Даниїлом; прийшов він до ями й заглянув до неї, – аж ось Даниїл сидить.

41. Скрикнув цар сильним голосом і промовив: «Великий ти, Господи, Боже Даниїла, і немає другого, крім тебе.»

42. І витягнув його, а тих, що хотіли його погубити, звелів вкинути в яму, й вони вмить перед ним були пожерті.

43. Тоді цар сказав: «Нехай усі мешканці землі тремтять перед Богом Даниїла, бо він Спаситель, він творить знаки й чудеса на землі, він урятував Даниїла з ями для левів.»