Буття Chapter 37

1. Яків же проживав у краю, де пробував його батько, в Ханаан-краю.

2. Ось потомство Якова. Йосиф, маючи сімнадцять років, пас вівці зо своїми братами – а був він ще хлопець – із синами Білги та з синами Зілпи, жінок його батька. І цей Йосиф доносив своєму батькові лихі про них вістки.

3. Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу.

4. Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.

5. А ще мав Йосиф сон, і він оповів його своїм братам, через що вони ще більше зненавиділи його.

6. Каже їм: "Послухайте, прошу, цей сон, що приснився мені:

7. сниться мені, оце в'яжемо ми снопи посеред поля. Аж тут підвівся мій сніп та й стоїть, а ваші снопи поставали навкруг нього й уклонилися моєму."

8. То й кажуть до нього брати: "Чи справді ти царюватимеш над нами, чи направду володітимеш нами?" І зненавиділи його ще більше за його сни та за його слова.

9. Снився йому ще й другий сон; він і його розповів братам: "Снився мені, каже, ще один сон, що от сонце, місяць і одинадцять зір уклонилися мені."

10. І оповів він батькові своєму теє і своїм братам, а батько насварив його і сказав йому: "Що то за сон, що тобі приснився? Чи то справді прийдемо ми, я і твоя мати й твої брати, щоб уклонитися тобі до землі?"

11. Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам'ятав собі те.

12. Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем.

13. А Ізраїль сказав до Йосифа: "Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них." Він же відповів йому: "Я тут."

14. І сказав батько до нього: "Піди но, подивися, чи гаразд із твоїми братами, чи гаразд із вівцями, та принеси мені вістку." Та й послав його з долини Хеврону, й він пішов у Сихем.

15. Зустрів його якийсь чоловік, він бо блукав у полі. Цей же чоловік спитав його: "Чого шукаєш?"

16. Він же відрік: "Братів своїх шукаю. Скажи мені, будь ласка, де вони пасуть?"

17. А чоловік відповів: "Вони пішли звідсіля; чув бо я, як казали: Ходімо в Дотан." І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані.

18. Вони ж угледіли його здаля і, заки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити.

19. Тож казав один до одного: "Он іде той сновида!

20. Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: – лютий звір пожер його; тоді побачимо, що буде з його снів."

21. Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, – сказавши: Не вбиваймо життя!

22. Далі Рувим сказав до них: "Не проливайте крови, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте." Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові.

23. І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому,

24. взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній.

25. І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать – аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет.

26. Тоді каже Юда до своїх братів: "Що нам з того, що вб'ємо нашого брата й прикриємо його кров?

27. Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло." І послухали його брати.

28. Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.

29. Тоді повернувся Рувим до ями – аж нема Йосифа в ній. Він роздер на собі одіж,

30. і, прийшовши до братів, каже: "Хлопця немає, а я – куди піду?"

31. І взяли вони одежу Йосифа, зарізали козеня та й намочили одежу в крові,

32. і послали квітчасту одежу батькові з словами: "Це ми знайшли. Пізнавай, чи одежа твого сина, чи ні."

33. Пізнав він її і сказав: "Одіж мого сина! Звір лютий пожер його. Роздер напевно Йосифа!"

34. Тоді Яків розірвав на собі одежу, накинув на бедра волосянницю та й сумував за своїм сином довго.

35. Посходилися всі його сини та всі його дочки розважати його, але він був невтішний, тільки говорив: "Зійду бо, сумуючи, до свого сина, до Шеолу." І плакав за ним його батько.

36. А мідіяни продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, двірському вельможі фараона, начальникові варти.