Буття Chapter 38

1. Сталося ж того часу, що Юда відділився від своїх братів і пішов до одного адуламійця, на ім'я Хіра.

2. Побачив він там дочку одного ханаанця, на ім'я Шуа, взяв собі за жінку й увійшов до неї.

3. Вона зачала і вродила сина та й він дав йому ім'я Ер.

4. Зачала знову і вродила сина й назвала його Онан.

5. Та й ще раз вона вродила сина й дала йому ім'я Шела; а було це в Кезіві, як вона його породила.

6. Згодом узяв Юда своєму первісткові Ерові жінку, на ім'я Тамара.

7. Але Ер, первенець Юди, був лихий в очах Господніх, і Господь убив його.

8. Тож Юда сказав до Онана: "Ввійди до жінки твого брата як дівер, сповни твій обов'язок, щоб зберегти потомство твоєму братові."

9. Знав же Онан, що це не його буде потомство, тож коли він увіходив до жінки свого брата, то викидав сім'я на землю, щоб не дати потомства братові своєму.

10. Не сподобалося Господові, що цей учинив, і він убив його теж.

11. Тож каже Юда Тамарі, своїй невістці: "Сиди вдовою в домі свого батька, доки не виросте Шела, мій син." Бо думав собі: "Якби ж то не вмер і цей, як його брати." Пішла ж Тамара до дому свого батька і відтоді сиділа там.

12. Як минуло вже чимало часу, дочка Шуа, жінка Юди, померла. І коли Юда вивершив жалобу, пішов він стригти вівці у Тімну, він і його друг Хіра з Адулламу.

13. Про те сповіщено Тамару: он, мовляв, твій свекор, іде в Тімну стригти свої вівці.

14. Тож скинула вона з себе вдовичу одежу, накрилась наміткою, затулилася та й сіла при вході в Енаїм, що при дорозі до Тімни, бо бачила вона, що Шела вже виріс, та не дали йому її за жінку.

15. Коли побачив її Юда, подумав, що то повія, бо вона своє лице заслонила.

16. Тож завернув до неї з дороги й каже: "Ануж увійду до тебе!" Бо не знав. що то його невістка. А вона каже: "Що даси мені, як увійдеш до мене?"

17. Він же відповів: "Пошлю тобі козеня з отари." На це вона сказала: "Чи даси завдаток, поки пришлеш?"

18. А він питає: "Який завдаток маю тобі дати?" Вона й каже: "Твою печатку, твою мотузку й твою палицю, що в твоїй руці." І дав він їй те й увійшов до неї, та й вона зачала від нього.

19. По тому вона встала, пішла додому, скинула намітку з себе й надягнула знов одіж удовицтва свого.

20. Тим часом Юда послав козеня через свого друга з Адулламу відобрати заставу від жінки, але той не знайшов її.

21. Питав він місцевих людей: "Де та повія, що була в Енаїмі при дорозі?" А вони відповідали: "Не було тут ніякої повії."

22. Тож повернувся він до Юди й каже: "Не знайшов я там її, та й місцеві люди казали: ,,Не було тут ніякої повії"."

23. Тоді каже Юда: "Нехай собі бере, аби з нас люди не сміялись: ось я був послав козеня, а ти не знайшов її."

24. По якихось трьох місяцях повідомлено Юду: Зблудила, мовляв, Тамара, твоя невістка, ба й більше: завагітніла вона від блуду. А Юда сказав: "Нехай виведуть її геть і спалять!"

25. Коли її виводили, вона послала своєму свекрові сказати: "Від чоловіка, чиї оці речі, я зачала." І додала: "Пізнавай, будь ласка, чиї оці речі: печатка, мотузка й палиця."

26. Тоді Юда пізнав їх і сказав: "Вона слушніша від мене, бо я не дав їй Шелу, мого сина!"

27. Коли ж настав їй час родити, ось – близнята в її лоні.

28. І як вона породила, висунуло одне ручку, а повитуха схопила і прив'язала до ручки червону нитку, кажучи: "Це вийшло перше."

29. Та й сталось: коли воно назад потягло ручку – аж тут його брат вийшов. І каже вона: "Як же ти прорвався!" І назвала його ім'ям Перец.

30. По тому вийшов його брат, у якого на рученяті була червона нитка. І дала йому ім'я Зерах.