Буття Chapter 45

1. Тут Йосиф не міг себе стримати перед усіма, які стояли коло нього, і закричав: "Виведіть усіх від мене!" І не зосталося при Йосифові нікого, коли він признавався своїм братам.

2. І заплакав він уголос так, що почули єгиптяни й почув дім фараона.

3. Та й каже Йосиф до братів своїх: "Я, – Йосиф! Чи ще живий мій батько?" Та брати його не могли йому відповісти, бо стривожились перед ним.

4. А Йосиф каже до своїх братів: "Приступіть лишень до мене." І вони приступили. Та й каже він знову: "Я, – Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет.

5. Але ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами.

6. Оце ж два роки голоду на землі, а ще п'ять років не буде ні оранки, ні жнив.

7. Бог послав мене перед вами, щоб зберегти на землі решту вас і врятувати життя ваше великим рятунком.

8. Отож не ви мене сюди послали, а Бог; він і зробив мене батьком фараонові, владикою всього його дому та управителем усього Єгипетського краю.

9. Поспішайте ж та до мого батька і скажіть йому: Так говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене владикою всього Єгипту; прийди до мене, не гайся!

10. І осядешся в краю Гошен та й будеш біля мене, ти і твої діти й діти дітей твоїх, і твої отари й стада твої і все, що в тебе.

11. Я буду там утримувати тебе, – ще бо п'ять років буде голод, – аби не потрапив ти в злидні, ти й твоя родина і все, що є в тебе.

12. Ось бачите на власні очі й бачить Веніямин, брат мій, на власні очі, що це я своїми устами говорю до вас.

13. Ще повідайте моєму батькові про всю мою славу в Єгипті та про все, що ви бачили, й поспішіть та приведіть сюди мого батька."

14. Тоді припав він на шию Веніяминові, своєму братові, та й заплакав. А й Веніямин плакав на його шиї.

15. Далі обцілував усіх своїх братів і плакав їм на шиї. А після того розмовляли брати з ним.

16. В палатах же фараонових розповсюдилася чутка, що прибули брати Йосифа. Зраділи на те фараон та і його слуги.

17. І каже фараон до Йосифа: "Скажи своїм братам: От що зробіть – нав'ючте вашу скотину та й вибирайтесь і йдіть у Ханаан-край,

18. і, забравши вашого батька й ваші сім'ї, приходьте до мене, а я дам вам щонайліпшу землю в Єгипті, й ви будете живитися достатками країни.

19. Отож повели їм: Візьміть собі з Єгипетського краю вози для дітей ваших і для жінок ваших і підведіть вашого батька та й приходьте.

20. Не жалуйте речей, що зостануться дома, бо що найліпше в Єгипетській країні, буде вам."

21. Так і зробили сини Ізраїля. Йосиф дав їм вози на наказ фараона і дав їм харчів на дорогу.

22. Кожному з них дав він одіж на зміну, а Веніяминові дав триста срібняків і п'ять одеж на зміну.

23. Так само й своєму батькові послав він десять ослів, нав'ючених щонайліпшим єгипетським добром, і десять ослиць нав'ючених збіжжям, хлібом і харчами для його батька на дорогу.

24. І відіслав він своїх братів; а коли вони пускалися в дорогу оце сказав їм: "Не докоряйте собі в дорозі."

25. І рушили вони з Єгипту і прибули в Ханаан-край, до Якова, батька свого,

26. і оповіли йому: "Йосиф", кажуть, "ще живий! і управляє він усією Єгипетською країною." Та серце його було холодне, бо він їм не довіряв.

27. Як же вони переказали йому всі слова Йосифа, що він їх говорив їм, та коли він побачив ті вози, що їх послав Йосиф, щоб його забрати, ожив дух Якова, їхнього батька.

28. Тоді Ізраїль сказав: "Буде з мене! Йосиф, мій син, ще живий. Піду та й побачу його, заки помру."