Ісаї Chapter 23

1. Пророче слово про Тир: – Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань! Вони довідались про це, коли прибули з Кіттім-країни.

2. Замовкніть, мешканці узбережжя, купці сидонські, що по морях носились,

3. по великих водах! Зерно шіхорське, врожай Нілу, був їхнім багатством, яке вони народам продавали.

4. Стидайся, Сидоне, бо ось що каже море: «Я не страждало, я не родило, я не плекало хлопців і не вирощувало дівчат!»

5. Як ця чутка долине до єгиптян, вони задрижать, довідавшись про долю Тиру.

6. Тікайте у Таршіш, ридайте, мешканці узбережжя!

7. Чи це ж те ваше веселе місто, що його початок сягає у дні днедавні, що його ноги носили далеко, щоб там жити?

8. І хто ж то призначив так проти увінчаного Тиру, купці якого були князями, а крамарі – вельможами на землі?

9. Призначив так Господь сил, щоб принизити гординю всього того, що блищить, щоб упокорити всіх вельможних на землі.

10. Пройди твій край, неначе Ніл, дочко таршішська! Пояса немає більше.

11. Він простягнув свою руку над морем, стряс царствами. Господь дав наказ Ханаанові знести свої твердині.

12. Він сказав: «Не будеш більш веселитись, ти, осоромлена дівице, дочко сидонська! Вставай, переселись у Кіттім! Та й там не матимеш спокою.

13. Ось Кіттім-країна! Він її видав на поталу звірям у пустині; піднесли башти, зруйнували палати, перемінили їх в руїну.

14. Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань!»

15. І буде того дня: про Тир забудуть на сімдесят років, скільки живе звичайно один цар. А при кінці сімдесяти років станеться з Тиром так, як співають про блудницю:

16. «Візьми гарфу, кружляй по місті, ти, покинута блуднице! Грай гарно, співай багато, щоб тебе пригадали!»

17. А як упливе сімдесят років, Господь навідається до Тиру, що знов почне приймати блудничу нагороду та блудити з усіма царствами світу, що на поверхні землі.

18. Але його здобуток і блуднича нагорода будуть присвячені Господеві; не будуть їх складати, ані ховати їх до скарбу. Тим, що живуть перед обличчям Господнім, піде його здобуток, щоб мали вони подостатком їсти й могли пишно вдягатись.