Римлян Chapter 11

1. Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина.

2. Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля?

3. «Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.»

4. І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.»

5. Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю.

6. Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю.

7. Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи,

8. як написано: «Бог дав їм аж по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули.»

9. А Давид каже: Нехай їхній стіл сильцем їм буде, пасткою: їм на падіння та на заплату.

10. Нехай їхні очі потемніють, щоб не бачили, а їхній хребет зігнеться назавжди.»

11. Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість.

12. А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх?

13. Я ж кажу вам, погани, – оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, –

14. надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти.

15. Бо коли їхнє відкинення – примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

16. І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя.

17. Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку,

18. то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе.

19. Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.»

20. Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся!

21. Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити.

22. Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий.

23. Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.

24. Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?

25. Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни – щоб не були самі в собі велемудрі, – що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою;

26. і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність.

27. Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.»

28. З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків,

29. бо дари Божі і покликання незмінні.

30. Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

31. так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя.

32. Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати.

33. О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги!

34. Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником?

35. Або хто дав йому наперед, щоб воно знову було йому віддане?

36. Все бо від нього, через нього і для нього. Йому слава навіки. Амінь.