Римлян Chapter 4

1. Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом?

2. Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.

3. Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання.

4. Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне;

5. тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання.

6. Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл:

7. «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті.

8. Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.»

9. Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.»

10. Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний.

11. І він прийняв ознаку обрізання, – печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане;

12. і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.

13. Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, –

14. бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости:

15. закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу.

16. Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім,

17. як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед тим, в кого він увірував, – перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.»

18. Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!»

19. Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло – було ж йому яких сто років – і на завмерле лоно Сари.

20. Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж – скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові,

21. зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати.

22. Тому і пораховано йому це за оправдання.

23. І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому,

24. але й про нас, яким віра порахується, – нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,

25. що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.