Йоана Chapter 4

1. Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,

2. – а не христив же Ісус сам, лише учні його,

3. то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.

4. А треба було йому переходити Самарією.

5. Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.

6. Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.

7. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»

8. Учні ж його пішли були до міста харчів купити.

9. Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.

10. Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»

11. Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, – то звідкіля б у тебе вода жива?

12. Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»

13. А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити.

14. Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

15. Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»

16. «Піди ж, – мовить до неї, – позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»

17. Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила – відрік їй, – Не маю чоловіка!

18. П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, – не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»

19. А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, – пророк ти.

20. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите – в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»

21. Ісус до неї: «Повір мені, жінко, – час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.

22. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.

23. Та надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.

24. Бог – Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»

25. Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»

26. А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»

27. Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»

28. Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:

29. «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»

30. І вийшли з міста й подалися до нього.

31. А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»

32. Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»

33. Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»

34. «Їжа моя, – каже до них Ісус, – волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.

35. Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, – вони вже для жнив доспіли.

36. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, – щоб сіяч із женцем укупі раділи.

37. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.

38. Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»

39. Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».

40. Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.

41. Та й багато більше увірували з-за його слова.

42. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду він – світу Спаситель.»

43. А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.

44. Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»

45. Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, – вони бо теж ходили на те свято.

46. Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.

47. Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.

48. Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»

49. А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»

50. Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.

51. А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.

52. Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», – сказали вони йому.

53. І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.

54. Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.