Йоана Chapter 17

1. Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив,

2. згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому.

3. А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа.

4. Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання.

5. Тепер же прослав мене, Отче, у себе – славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ!

6. Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє.

7. Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені – від тебе;

8. слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав.

9. Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони – твої.

10. І все моє -твоє, твоє ж – моє, і в них я прославився.

11. Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!

12. Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання.

13. Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть.

14. Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, – не від світу бо вони, так само, як і я не від світу.

15. Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого.

16. Вони не від світу так само, як і я не від світу.

17. Освяти їх у твоїй істині: слово твоє – істина.

18. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ.

19. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.

20. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене,

21. щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав.

22. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно.

23. Я – в них, і ти – в мені, – щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене.

24. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу.

25. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене.

26. І об'явив я їм твоє ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, – а я в них!»