Псалми Chapter 73

1. Асафа

2. А в мене сливе захитались ноги, майже схибили мої кроки.

3. Бо я заздрив несправедливим, дивившись на щасливу долю грішних

4. Вони бо мук не знають, ціле й гладке в них тіло.

5. Вони не знають людських злиднів, і їх не б'ють, як простих людей.

6. Тому й гордість у них, немов нашийник, насильство їх, немов одежа, покриває.

7. Від жиру очі їхні наверх вилазять, а вигадки їхні так і переливаються з серця.

8. Вони глузують і говорять злісно, бундючно гнетом загрожують.

9. Уста свої спрямовують проти неба, своїм язиком по землі ширяють.

10. Отак за собою тягнуть народ мій і розкошують у достатках!

11. І кажуть: «Як Бог може знати? Чи ж є знання у Всевишнього?»

12. Ось вони, оті грішники, завжди безпечні, вони вбиваються в багатство.

13. Чи ж я даремне беріг чистим моє серце,: невинності умивав мої руки?

14. Увесь день зносив побої, і докори – щоранку?

15. Якби я сам до себе мовив: «Так, як вони, я буду говорити», -то родові дітей твоїх був би я зрадник.

16. І почав я міркувати, щоб те збагнути, але важкий він був – той труд – для мене.

17. Аж поки не ввійшов я у святиню Божу, Не збагнув долю, що на них чекає.

18. Дійсно, ставиш їх на слизькому, валиш їх у руїну.

19. Як притьмом зійшли вони нінащо, зникли, пропали від жахливого страху!

20. Неначе сном, коли хтось пробудився, так, уставши, Господи, ти їхньою подобою нехтуєш.

21. І серце в мене хвилювалось, нирки були пробиті в мені.

22. Я був дурний тоді і неук, немов тварина, був перед тобою.

23. Але я завжди був з тобою: ти взяв мене за праву руку.

24. Ти радою твоєю мене вестимеш, і потім приймеш мене у славу.

25. Кого, крім тебе, мав я на небі? І коли я з тобою, нічого на землі не хочу.

26. Тіло моє і моє серце знемагають; Бог – скеля мого серця і повіки моя доля.

27. Бо ось загинуть ті, що віддаляються від тебе. Ти нищиш кожного, що блудить геть від тебе.

28. А мені благо – близько Бога бути і покладати моє прибіжище в Господі Бозі, щоб розповісти про всі діла його.