Псалми Chapter 102

1. нужденного, що, прибитий горем, виливає свою скаргу перед Богом.

2. Господи, почуй мою молитву; моє благання нехай до тебе ввійде

3. Не ховай обличчя твого від мене у день моєї скрути. Прихили до мене твоє вухо, коли до тебе взиваю, вислухай мене скоро.

4. Бо дні мої, як дим, щезають, і мої кості, як жар, тліють.

5. Прибите, мов трава, в'яне моє серце, я забуваю їсти хліб мій.

6. Від сильного мого стогнання прилипли мої кості до моєї шкіри.

7. Я став, мов пелікан у пустині, зробивсь, мов той пугач у руїнах.

8. Не сплю я й стогну, немов самітна пташка на покрівлі.

9. Вороги мої ввесь час мене ображають; ті, що лютують проти мене, кленуться мною.

10. Бо я, неначе хліб, їм попіл і напиток мій із сльозами я змішую, –

11. через твій гнів і твоє обурення, бо ти мене підняв і кинув.

12. Дні мої, неначе тінь, що простягнулась, і сам я, неначе трава, в'яну.

13. Ти ж, Господи, сидиш повіки на престолі, й ім'я твоє по всі роди.

14. Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо час над ним уже змилосердитись, бо прийшла година.

15. Слуги твої люблять його каміння, їм милий його порох.

16. Народи будуть імени Господнього боятись, і всі царі землі – твоєї слави.

17. Коли Господь Сіон відбудує, явиться в своїй славі,

18. зглянеться він над молитвою нужденних, молитвою їхньою не погордує.

19. Хай це запишеться для будучого роду, і народ, що буде створений, хвалитиме Господа. Бо він з висоти своєї святині подивився, Господь із небес на землю глянув,

21. щоб почути стогін бранця, щоб визволити призначених на смерть;

22. щоб звіщали ім'я Господа в Сіоні і хвалили його в Єрусалимі,

23. коли разом зберуться народи і царства служити Господеві.

24. Він виснажив у дорозі мою силу, укоротив дні мої.

25. Я кажу: Боже мій, не забирай мене у половині віку мого: літа твої по всі роди!

26. Спервовіку світу ти заснував землю і небеса – діло рук твоїх.

27. Вони загинуть, ти ж будеш стояти; все постаріється, немов одежа. Наче вбрання, ти їх міняєш, і вони пройдуть.

28. Ти ж усе той самий, і літам твоїм кінця немає.

29. Сини слуг твоїх будуть жити, і їхнє потомство утривалиться перед тобою.